ГР 26 ГРС- Ф УСТАТКУВАННЯ ЗГРГ ТЕМА 10 ВАГОВИМІРЮВАЛЬНЕ ОБЛАДНАННЯ

 

ТЕМА 10 ВИМІРЮВАЛЬНЕ ОБЛАДНАННЯ

 Класифікація ваговимірювального обладнання й вимоги до нього

 

На усьому шляху проходження товарного потоку непе­рервно відбувається якісний і кількісний облік товарно-мате­ріальних цінностей. Кількісні вимірювання проводяться в процесі приймання і відвантаження, підготовки до продажу на оптових і роздрібних підприємствах. Більшість продовольчих товарів і деякі непродовольчі товари зважують. Об'єм рідких товарів відміряють з допомогою мірних кухлів і мензурок, довжину деяких непродо­вольчих товарів — дерев'яними і металевими метрами. Вимірю­вальне обладнання широко застосовують також у технологічних лініях при дозуванні і фасуванні товарів. Вимірювання фізичних величин здійснюють за Міжнародною системою одиниць (СІ), яку введено в нашій країні у 1963 р. Згідно з цією системою одиницею довжини є метр, маси —кілограм, об'єму —кубічний метр.

Подальше удосконалення торговельно-технологічних процесів в торгівлі пов'язане з удосконаленням і впровадженням нових ба­гатофункціональних вимірювальних приладів.

В торгівлі і ЗРГ найчастіше застосовують ваги для кількісного вимірювання маси товару з використанням ефекту гравітаційних сил. Тому в даній главі їм буде приділено основну увагу.

Ваги, що застосовуються в торгівлі і ЗРГ, класифікують за різними ознаками.

За призначенням вагове обладнання поділяється на такі основні групи: загального призначення, технологічне, лабораторне, метрологічне, для спеціальних вимірювань. До вагового обладнан­ня загального призначення належать ваги, що широко застосову­ються у різних галузях (в промисловості, торгівлі, сільському господарстві, на транспорті) для зважування вантажів з метою їх обліку і виконання комерційних операцій. До технологічного вагового обладнання належать ваги і дозатори, що призначаються для зважування й дозування продукції при фасуванні. До лабора­торного вагового обладнання належать лабораторні ваги, які від­різняються особливими умовами застосування і високою точністю вимірювань. Їх використовують у товаровипробувальних станціях, ювелірних магазинах, у лабораторіях консервних заводів і ков­басних цехів тощо. До метрологічного обладнання належать метрологічні ваги і пристрої, що призначаються для виконання перевірочних робіт. До обладнання для спеціальних вимірювань належить обладнання, що призначається для визначення пара­метрів, які непрямо пов'язані з масою тіла (необхідне для обчислення кількості однакових за масою виробів, наприклад, монет, для вимірювання скручувального момента при перевірці міцності закріплення колби електролампи в цоколі тощо).

За ступенем автоматизації процесу зважування ваги бувають автоматичні, напівавтоматичні і неавтоматичні. На автоматичних вагах зважування і всі пов'язані з ним операції виконуються без участі людини (дозатори). На напівавтоматичних вагах автомати­зований лише процес зважування (визначення маси на елект­ронних вагах). На неавтоматичних вагах зважування виконується повністю з участю людини.

За способом установки на місці експлуатації вагове обладнання поділяють на настільне, пересувне і стаціонарне. До настільних належать ваги: гирьові, циферблатні, електронні, оптичні. Їх уста­новлюють на прилавок, робочий стіл. До пересувних належать платформові ваги, що призначаються для зважування великих вантажів. Переважно їх установлюють на підлозі й за необхідності пересувають на інше місце. Платформові стаціонарні ваги установ­люють на постійне місце експлуатації і переміщення їх неможливе без попереднього демонтажу.

За видом покажчикового (відлікового) пристрою розрізняють ваги гирьові, шкальні, шкально-гирьові, циферблатні, циферблат­но-гирьові, оптичні, електронно-індикаторні. На гирьових вагах масу товару визначають досягненням рівноваги шляхом підрахування маси гир, які зрівноважують масу товару. На шкальних вагах величину маси товару визначають за шкалою (або шкалами) по досягненні рівноваги переміщенням по шкалі пересувної вмон­тованої гирі. На шкально-гирьових вагах до значення гир, установ­лених на гирьотримачі, додають показання шкали.  На циферблатних вагах масу товару визначають за шкалою циферблата. На циферблатно-гирьових вагах підсумовують показання шкали ци­ферблата й гир, установлених на гирьову площадку. Показання зважування на оптичних вагах знімають з екрана, що світиться. На електронно-індикаторних вагах при накладанні товару на цифрово­му табло загоряються цифри, що вказують ціну одного кілограма товару, його масу й вартість. Такі ваги ще називають цифровими або дискретними.

За видом відліку показань зважування розрізняють ваги з візуальним відліком і з документальною реєстрацією. При візуаль­ному відліку робітник зчитує показання з табло, циферблата, шкали або підраховує масу гир. На вагах з документальною реєстрацією маса і вартість товару друкуються на чеках і стрічках.

За способом зняття показань ваги бувають з місцевим (робітник перебуває поряд з вагами) й дистанційним (робітник перебуває на відстані) способами зняття показань.

За конструкцією зважувального пристрою розрізняють важільні й електронно-тензометричні ваги. Конструкція і дія важільних вагів основані на законах рівноплечих і нерівноплечих важелів. Найпростіші важільні ваги побудовані за принципом рівноплечого важеля. Щоб досягти рівноваги, на обидва плеча треба діяти однаковою масою гир і вантажу. Вони мають невисоку межу зважування. Для досягнення більшої точності, швидкості й зруч­ності зважування, забезпечення наочності показань застосовується система нерівноплечих важелів, що зв'язані з вантажоприйомними і покажчиковими пристроями. Співвідношення малого і великого плечей важелів буває 1:2; 1:4; 1:5; 1:10 і т.д. до 1:100.

В електронно-тензометричних вагах основним конструктивним елементом є тензометричний датчик. Сприймаючи масу вантажу, він фіксує зусилля й перетворює його в електричний сигнал певної частоти. Сигнал надходить в електронний блок, з якого інформація виводиться на блок індикації і блок виведення інформації на зовнішній носій. На цифровому табло засвічуються цифри, які показують ціну й вартість товару.

За ознакою границі зважування в стандартах розроблений параметричний ряд вагів з максимальним зважуванням: у кіло­грамах — 1, 2, 3, 5, 6, 9, 10, 15, 20, 25, 30, 50, 60, 100, 150, 200, 250, 300, 400, 500, 600; у тоннах — 1, 2, 3, 5, 6, 10, 15, 20, 25, ЗО, 40, 50, 60, 100, 150, 200, 300 і т.д. до 1000. Для модернізованих вагів або заново розроблених, що виготовляються з 1989 р., найменша границя зважування повинна дорівнювати 5 % від найбільшої границі зважування.

 Для умовного позначення типорозмірів вагів застосовують ін­дексацію, що складається з букв і цифр. Перша буква в індексі характеризує конструкцію вантажо-приймального пристрою (В — важільно-механічні, Т — електронно-тензометричні). Друга буква характеризує спосіб установки вагів (Н — настільні, П — пере­сувні, С — стаціонарні). Цифра після цих букв визначає най­більшу границю зважування (до 1000 кг — в кілограмах, далі — в тоннах). Наступна буква характеризує вид покажчикового при­строю вагів (Г — важільні гирьові, Ш — важільні шкальні, Д — дискретно-цифрові, П — проекційні, Ц — циферблатні). Потім записують цифрові позначення виду відліку і зняття показань (1 — візуальний відлік, 2 — документальна реєстрація, 3 — відлік на місці установки вагів, 4 — дистанційний відлік). У деяких випад­ках після позначення відліку буквами позначають особливості вагів (А — автомобільні, В — вагонні, М — модернізовані, У — вдосконалену Наприклад, ВН-10Ц13У ваги важільні, настільні з найбільшою границею зважування 10 кг, циферблатні, з візуаль­ним відліком і місцевим способом зняття показань зважування; ВС-30Д24А — ваги важільні, стаціонарні, з найбільшою границею зважування 30 т, дискретно-цифрові, з документальною реєстра­цією і дистанційним відліком показань, автомобільні.

Також експлуатуються ваги, що мають іншу систему індексації. Наприклад, ВНВ-10 — ваги гирьові настільні відкриті з най­більшою границею зважування 10 кг; 9026 ВН-ЗД13 — 9026 — номер заводської розробки, ваги настільні з найбільшою границею зважування 3 кг, дискретно-цифрові, з візуальним відліком і місцевим способом зняття показань зважування; ВЦЛ-10М —ваги циферблатні, лоткові, з найбільшою границею зважування 10 кг, модернізовані.

Вимоги до вимірювального обладнання. Всі вимоги, що ставлять­ся до вагів, регламентуються стандартами на ваговимірювальне обладнання. Згідно з ними всі ваговимірювальні пристрої повинні відповідати визначеним метрологічним, торгово-експлуатаційним, санітарно-гігієнічним і естетичним вимогам.

До основних метрологічних вимог належать: точність зважування, стійкість, чутливість і сталість показань вагів.

До торгово-експлуатаційних і санітарно-гігієнічних вимог належать: висока швидкість зважуван­ня, наочність показань зважування, відповідність вагового приладу характерові товару, що зважується, міцність вагів, нейтральність матеріалу, зручність догляду за вагами.

Естетичні вимоги — це вимоги до форми кон­струкції і колірного вирішення. Ваги можуть бути червоними (для м'ясних відділів магазинів), синіми (для кондитерських віпділів), зеленими (для овочевих магазинів) тощо.

 

 

 

5.2. Загальні принципи будови і характеристика основних видів вагів

Ваги настільні циферблатні застосовуються як при безпо­середньому продажу товарів покупцям, так і в підсобних при­міщеннях і на складах — при прийманні і відпуску товарів дрібними партіями і при їх фасуванні. Ваги ВН випускають двоплощадкові (ВН-2Ц13 і ВН-10Ц13) й одно площадкові (ВН-ЗЦ13, ВЦЛ-10).

Вага ВН-10Ц13У (мал.87). Промисловість випускає також удосконалені модифікації  ВН-10Ц13У. Принцип дії таких вагів заснований на взаємному врівноваженні мас вантажно­го і гирьового важелів з візуальним відліком результатів зважуван­ня на шкалі покажчика. Особливістю конструкції циферблатних настільних вагів є поєднання дії двох важелів: рівноплечового і квадранта.  Наявність рівноплечого  важеля дає  змогу зважувати  вантажі  в кілограмах  з  допомогою  гирь, а квадранта – зважувати  вантажі в грамах за шкалою циферблата.

 

 

                                                 

 

Мал. 87. Схема ваги ВН-10Ц13У:

І — струнки; 2 — вантажоприймальний важіль; З — стрілка; 4— вантажоприймальна площадка; 5 — рідинний заспокоювач коливань; 6 — корпус ваги; 7 — головний важіль;    8 — ізолір; 9 — ніжка; 10 — тарувальна камера;11 — гирьова площадка;  12 — рівень;   ІЗ — квадрант; 14 — гирьовий важіль;  15 — шкала  

 

Противага дістала назву квадранта тому, що сектор її ко­ливань не перевищує четвертини круга (латиною «квадро»).

До елементів вагів належать мала гирьова й велика вантажоприймальна площадки. У вагів типу ВН-10ЦЗУ замість платформи застосовується знімна чашка для овочів і фруктів. Основною частиною вагів є здвоєний рівноплечий важіль   (коромисло),   що   складається   з двох однакових дугоподібних штаб. У центрі головного важеля розміщені дві опорні призми, з допомогою яких він опирається на подушки, вмонтовані в корпус вагів. Призми й подушки забезпечу­ють вищу чутливість вагів, служать для з'єднання й опирання важелів. На кінцях головного важеля розміщені чотири вантажоприймальні призми, на які опираються з одного боку гирьовий важіль з площадкою, з другого — вантажний важіль з площадкою. Гирьовий і вантажний важелі утримуються від перекидання пара­лельними тягами (струнами), розміщеними у верхній частині кор­пусу вагів.

Циферблатний покажчик являє собою автоматичний зрівноважувальний пристрій відліку з перемінним положенням рівно­ваги. Він має квадрант маятникового типу з двома спареними жорстко закріпленими покажчиковими стрілками і дві відлікові секторні шкали. Квадрант з допомогою стяжки з'єднується з вантажоприймальним важелем.

Камера під гирьовою площадкою слугує для врівноваження (тарування) ненавантажених вагів. Ваги тарують, змінюючи кіль­кість шматочків металу в тарувальній камері. Нижче вантажної площадки розміщується рідинний заспокоювач коливань, поршень якого зв'язаний штоком з вантажоприймальним важелем. Як галь­мову рідину беруть трансформаторне або машинне масло. Дія заспокоювача регулюється рифленою гайкою штока при знятій вантажній площадці. В разі відрегульованого заспокоювача стрілки при зважуванні коливаються три-чотири рази.

Для захисту механізму від пошкодження при транспортуванні слугує ізолір, що стопорить важільний механізм. Механізм вагів закритий металевим футляром. Циферблатна частина фуадра засклена, а в нижній частині стягнута конт­рольним гвинтом з пломбою. Для горизонтального встановлення ваги поста­чаються рідинним рівнем.

 

 

Мал.88. Вага ВН-ЗЦ13:

І — корпус; 2 — кронштейн; З — вантажоприймальна стрічка; 4 — місток; 5 — квадрант; 6 — опорна стрічка; 7 — шкала; 8 — покажчикова стрілка; 9 — вантажоприймальний сектор; 10 — зубчасте колесо; 11 — зубчаста рейка; 12 — заспокоювач коливань; 13 — гак

 

Вага ВН-ЗЦ13. (мал.88). Ваги одноплощадкові важільні з одноквадрантним зрівноважувальним пристроєм і тарокомпенсатором    призначаються   для

зважування товарів без застосування гир в межах 0,1)4—.5,0 г. Вага складається з вантажоприймальної площадки, вантажоприймального і проміжного важільних механізмів, циферблатного покажчика, аретира, тарокомпенсаційного пристрою з рукояткою, рівня й масляного заспокоювача. Шкала циферблата кругова, має 600 поділок, ціна поділки — 5 г. Вантажна площадка має рівну поверхню, а у вагів ВН-ЗЦ13-1 має вигляд знімної чашки для овочів і фруктів. Основний елемент вагів, квадрант, зв'язаний зі стрілками не жорстко, а через зубчасту передачу. Завдяки цьому стрілка фіксує масу вантажу на круговій шкалі, що дає змогу точніше проводити вимірювання. Особливістю конструкції таких вагів є тарокомпенсатор, що складається зі спіральної пружини, яка з'єднується з вантажоприймальним важелем. З допомогою тарокомпенсатора з показань вагів знімаються маси тари (до 400 г). Для запирання важільної системи при транспортуванні й зберіганні вагів застосовується аретир.

Для зважування овочів, фруктів, свіжої риби тощо використову­ють циферблатні лоткові ваги ВЦЛ-10А і ВЦЛ-10М. Такі ваги або підвішуються, або встановлюються на прилавку. Вони складаються з вантажоприймального лотка, циферблатного квадрантного по­кажчика, кругової шкали і стрілок, важільного механізму. Будова й принцип дії подібні до одноплощадкових вагів. Границі зважуван­ня становлять 0,5—10 кг, ціна поділки — 10 г.

 

5.3. Правила експлуатації ваговимірювального обладнання

Ваги необхідно утримувати в чистоті, що підвищує термін їх служби. Пил і бруд зчищають за допомогою м'якої тканини чи щіточки. Не дозволяється чистити призми, подушечки, шкали, важелі терпугом, шкіркою, наждаком, піском тощо. Частини вагів, що контактують з продовольчими товарами (площадки, чашки), щоденно слід промивати теплою водою з милом або содою, а потім просушувати. Для запобігання іржі корпус вагів протирають сухою тканиною, а нікельовані частини — тканиною, змоченою кількома краплями трансформаторного масла. Перед початком експлуатації вагів слід вивчити інструкцію, що додається до них. Настільні ваги мають бути установлені на рівній, міцній, горизонтальній основі, що не прогинається при най­більшому навантаженні. Для зважування важких вантажів товарні пересувні ваги установлюють в спеціальне заглиблення підлоги так, щоб платформа перебувала на рівні підлоги. Це полегшує накладання і знімання вантажів.

Для горизонтальної установки настільних циферблатних і елек­тронних і частини товарних пересувних шкальних вагів користую­ться гвинтовими ніжками. Якщо у пересувних вагів немає гвин­тових ніжок, то під ваги підкладають пластини, металеві чи дерев'яні. При правильно установлених вагах всі ніжки повинні спиратися на поверхню опори, пухир у рівні повинен бути розта­шований у центрі, а покажчики рівноваги — на нульовій позначці. Відхилення покажчика рівноваги від нульової позначки у ненавантажених вагів усувають зміненням маси баласту в тарувальній камері або обертанням тарувального вантажу. Підгонка стрілки до нульової поділки шляхом обертання установочних ніжок заборо­няється, тому що ваги будуть давати неточні показання.

Після установлення циферблатних вагів регулюють з допомо­гою демпфера частоту коливань стрілки. Регулювання вважають нормальним, якщо при накладанні вантажу стрілка після 3—4 періодів коливань зупиняється на відповідній позначці.

Продавець або комірник протягом робочого дня повинні кілька разів перевіряти правильність рівноваги й установки вагів.

При укладанні вантажу всі аретирні пристрої (аретир, ізолір) мають перебувати в закритому положенні. Вантаж кладуть обереж­но, якнайближче до центра вантажоприймальної площадки, щоб товар не торкався корпусу вагів й інших предметів. При відпуску товару в пакет чи папір на гирьову площадку необхідно покласти папір такого самого формату чи пакет. Після укладання вантажу відкривають аретир і знімають показання зважування. Урівно­важення вантажу при цьому залежно від виду вагів проводиться накладанням гир або переміщенням гирі по шкалі. На циферб­латних вагах масу вантажу в межах шкали визначають без застосу­вання гир за показаннями стрілки циферблата. Показання вагів слід зчитувати, перебуваючи прямо навпроти покажчикового при­строю.

На вантажоприймальних площадках вагів забороняється від­різати товар, розпаковувати й упаковувати вантажі. Необхідно дотримуватись встановлених для даних вагів границь зважування. Після зважування гирі потрібно знімати з вагів одночасно з товаром. Якщо маса товару велика, то спочатку знімають гирі, а потім товар. Гирі знімають без різких поштовхів.