ГР 34 ГМ-Ф РЕГІОНАЛЬНІ СТРАВИ ТА ВИПІЧКА ТЕМА Національні страви з риби. Особливості їх споживання у минулому.

 

Національні страви з риби. Особливості їх споживання у минулому.

Риба має особливе місце в українській кухні. Про це свідчить розмаїття народних технік її виловлювання та зберігання протягом кількох днів чи тижнів. Сушена, в’ялена, солена, димлена, печена –  таку рибу заготовляли не «до пива», а щоб потім зробити з неї повноцінну страву.

Велике значення в українській кухні з давніх-давен мають страви з риби: карась запечений у сметані, щука тушкована з хріном, рибні крученики, фарширована риба.

Ще один аргумент на користь розвинутої культури споживання риби в українській кулінарній традиції – низка народних назв, що позначають різні види риб: гірчак, вівсянка, потерушка, сікавка, слиж, дзеркальце, річкова свиня, пічкур, баламут, вирезуб, білуха, миньок, щупак, дорш, в’юн, сліпе гаддя.

Проте споживання риби не слід пов’язувати виключно з народними харчовими звичками. Стравами з неї ласували і знатні особи. Так, у ХVIII ст. баликами називали високоякісну в’ялену рибу, яку постачали до столів церковної та світської еліти. У той час особливо цінувалися свіжі та в’ялені осетри, коропи. Цікаво, що в річці Либідь, яка сьогодні є скромною канавкою у камінному руслі під Києвом, двісті років тому ловили плотву, линів, карасів. Згадаймо і про такий рибний делікатес, як кав’яр, чи то пак ікра, що потрапляв до столу заможних осіб у соленому чи солено-сушеному вигляді. (детальніше читайте у книзі Ігоря Нетудихаткіна “Старожитня кухня Київських митрополитів” 2018 р. )

Українське кулінарне минуле має багато способів приготування риби. Свіжу рибу смажили, заправляли тертим хроном, а оселедці їли з перцем та оцтом. А ще рибу вкладали до борщів, пирогів та навіть начиняли нею ковбаси. Саме час навести кілька рецептів з кулінарних книг попереднього століття. Зауважу, що у нашій публікації збережена оригінальна мова рецептур.

Почнімо з поради, вміщеної у кулінарній книзі Віри Ящинської «Кухарська книжка. Розумне харчування» 1928 року. Вона стане у пригоді тим, хто, обирає локальні продукти та готує сезонне меню:

«Щупак буває найсмачніший від лютого до квітня;

 лин – від травня до липня,

раки від травня до вересня,

короп від вересня до квітня».

В українській кухні є забута страва, у якої мало шансів повернутися на домашні столи, але великі перспективи запосісти у меню ресторанів. Це – щерба. Щербою у народній кулінарії називали густі юшки, для приготування яких використовували гриби, рибу або кілька видів круп. Рецепт наваристої рибної юшки пропонувала Зиновія Клиновецька у книзі «Страви і напитки на Україні» 1913 року. Авторка зазначає, що для страви важливим є сорт риби: для щерби добре брати йоржі

Взяти 2-3 фунти йоржів з окунями, випотрошить, перемить, позрізувать м’ясо. Всі ж кістки і голови налить 15 скл. холодної води, покласти 2 цибулини, 3 зернини перцю, 1 лавровий листочок, посолить, варить 2-3 години, поки йоржі не розварюються зовсім, поки не будуть, як каша, а щерба, щоб випріла до 9 склянок, тоді процідить на сито і дать закипіть. Вкинуть вирізане раніш риб’яче м’ясо і зварить його. Покласти укропу, зеленої петрушки і подавать.

Дали хочу навести рецепт авторства Ольги Франко, який видається мені дуже незвичним. Її кулінарна книга «І-ша українська загальнопрактична кухня»  видрукована 1929 р. була бестселером, а зараз повертає собі колишню популярність завдяки просвітницькій роботі дослідниць Маріани Душар, Наталії Тихолоз та зусиль видавництва «Фоліо». Зважаючи на увагу блоґерів та велику кількість цитувань сучасними кулінарами, Віталієм Гуралевичем, Євгеном Клопотенком, праця Ольги Франко має всі шанси вплинути на кулінарні традиції сьогодення. І ось яку страву з риби вона пропонує:

Риби в налисниках

Останки риби покраяти в платки, завинути кождий платок у налисник, замачати в розбите яйце, посипати тертою булкою зі сиром і міцно підсмажити на маслі. Подати з підливою з помідорів або кріпцю. До налисників надається кожда більша риба як осетр, сом, судак, щупак.

Хочу нагадати, що до появи слова «котлета» в українській кухні була традиція готувати з подрібненого м’яса м’які та пухкі сіканці, або ж товченики. Їхні назви походять від методів кулінарної обробки: сікти і товкти. Коли матимете нагоду презентувати страви, що є варіаціями котлет, пропоную допасувати до них ці автентичні кулінарні назви. А також пропоную рецепт рибних сіканців Зиновії Клиновецької:

Сіканці із щупака

Сіканці можна робити майже з каждої риби, отже щупака, судака, сома, навіть оселедця, вимоченого добре в воді. З риби виняти кости, мясо змолоти на машинці, додати булки вимоченої в молоці або воді, добре витисненої, цибулі пересмаженої з маслом, жовтки, перець і сіль. Те все вимісити, змолоти ще раз і поробити круглі сіканці, потягнути їх яйцем, обсипати тертою булкою і смажити на горячім маслі. Подати до них остру підливу з юшки, звареної з голови і костий.

У книзі цієї ж авторки є рецепт рибних ковбас. Мене він вразив тим, що в ньому поєднуються кілька різних технік. Цікавим є і сам спосіб споживання товченої риби у вигляді ковбас, що можуть бути основною гарячою стравою, або ж слугувати пікантною закускою, коли холодні. Гадаю, цей рецепт вимагає від кухаря не тільки майстерності, але й витримки і практики.

Ковбаса з риби

Тонкі свинячі кишки добре почистити, перемити й вимочити. М’ясо з риби, все одно яке, потовкти в ступі, додати підсмаженої в маслі дрібно покришеної цибулі, додати трошки вершків, посолити, перетерти на рідке сито, додати ще збитих вершків, щоб гуща була як сметана, тоді перемішати все й наливати нею кишки, міцно зав’язавши кінець, і перев’язувати щоразу, через декілька вершків (але не перерізувати), щоб вийшли невеличкі ковбаски. Тоді покласти в гаряче молоко, але не дати, щоб закипіло, переврнути на другий бік, нехай полежить і вийняти; поколовши голкою покласти на сковороду й підсмажити в маслі. Їсти можна і гарячу і холодну.

Наостанок кілька слів про бабу-шарпанину. Впевнена, ви неодноразово чули про цю страву. У поемі ХVIII ст. Івана Котляревського “Енеїда”, зустрічаємо такі рядки:

“Був борщ до шпундрів з буряками,

А в юшці потрух з галушками,

Потім до соку каплуни;

З отрібки баба, шарпанина,

Печена з часником свинина,

Крохналь, який їдять пани.”

Цікаво, що в оригіналі баба з отрібки та шарпанина, це дві окремі страви. А от у подальших етнографічних записах та кулінарних книгах “Баба-шарпанина” вже рахується як одна страва. Найдивніше те, що “отрібками” називали печінку, а у страві “баба-шарпанина” ви знайдете лише тісто і рибу. Ось така, невеличка кулінарна загадка минулого.

Подивіться на варіант її приготування у книзі Зиновії Терлецької. У ньому ви не знайдете пропорцій, кулінарних порад чи хоча б зрозумілих пояснень, яким має бути тісто, і чи потрібно підсмажити рибу, перш ніж залляти її тістом. Цей рецепт – ще одна загадка, знайти відповідь на яку можна тільки на практиці.

 

ГР 26 ГРС- Ф Устаткування ЗГРГ Тема . Устаткування для послуг оздоровчого комплексу.

 

Тема . Устаткування для послуг оздоровчого комплексу.

1. Ігрове та паркове устаткування. Атракціони для дітей, дорослих та сімейні

Розвиток готельного та туристичного бізнесу передбачає залучення як дорослих, так і дітей всіх вікових категорій, що в свою чергу вимагає створення комфортних умов для їх перебування як в закритих приміщеннях, так і на відкритих майданчиках.

 

Паркове обладнання - це невід'ємна частина ландшафтного дизайну та комунікації будь-якого парку, скверу.

 

 До садово-паркового обладнання відноситься альтанки, лавки, столики, ліхтарі, спортивно - гімнастичні снаряди, атракціони тощо.

 

Атракціон (. Фр фр. attraction - притягає) - споруда або пристрій, створений для розваг. Зазвичай встановлюється в місцях, призначених для колективного відпочинку (парки, розважальні центри, ігрові майданчики).

 

Паркове обладнання - сфера комунікацій, що межує міжландшафтним дизайном і сферою послуг.

 

Парк розваг (парк атракціонів, тематичний парк) - збірний термін, що описує деяку кількість атракціонів та інших видів розваг, розміщених на одній території.

 

 Парк розваг відрізняється від звичайних парків тим, що призначений саме для розваги людей, в основному дорослих, підлітків і дітей. Іноді будують тематичні парки, тобто парки розваг, атракціонів, навколишнє оточення, обслуговуючий персонал яких стилізовані під певну тематику, наприклад, Дикий Захід чи Острів піратів.

 

Парки розваг розділяють на стандартні зони:

 

екстремальну, сімейну, дитячу.

 

Екстремальна зона. Тут розташовуються атракціони, які залучають людей активного способу життя, бажаючих «полоскотати нерви». Як правило, на атракціони екстремальної зони не пускають дітей до 14 років.

 

 До таких атракціонів належать: 

 

Вежа вільного падіння - висока вежа, на яку нанизаний тор з місцями для пасажирів, які піднімаються на висоту ≈ 30 метрів, а потім відбувається вільне падіння тора, де починають працювати гумові - амортизаційні шнури, які гальмують руху. Атракціон призначений для відвідування дорослими і дітьми. Обмеження: від 120 см і не більше 100 кг. 

 

Катальні гірки («Американські гірки»)

 

 Гігантські гойдалки (з ефектом невагомості) 

 

Катапульта (атракціон)

 

 Банджі-батут

 

Сімейна зона .Атракціони сімейної зони комплектуються конструкціями, призначеними для розваги як дорослих, так і дітей.

 

 Приклади подібних атракціонів:  Колесо огляду  Кімната сміху  Гідродром (басейн з бамперна човниками)  Дитячий поїзд  Лазерний (або звичайний) тир  Автодром з електричними машинками.

 

Дитяча зона передбачена виключно для дітей 6-14 років.

 

Основні види атракціонів:  Карусель ланцюговий  Гідродром (басейн з бамперна човниками)  Пневматичний батут  Надувні гірки  Дитячі ігрові лабіринти.

 

Дитячі майданчики

 

Розвиток дітей іде паралельно у двох напрямках: інтелектуальному та фізичному. Наша держава дбає про своїх майбутніх громадян, так Законом України „Про дошкільну освіту” визначені обов’язки держави щодо піклування про збереження та зміцнення здоров’я дітей дошкільного віку, забезпечення їхнього психічного, фізичного та духовного розвитку. Дитячий майданчик призначений для розумового, фізичного розвитку, поліпшити координацію рухів, прищепити здатність до активних ігор, розвивати уяву, логіку, фантазію у дітей. Тобто поряд з інтелектуальним розвитком дитячий майданчик-спортивний міні-стадіон з необхідним обладнанням, мати спеціальне покриття(синтетичне, асфальто-бетонне,трав'яне, грунтове), розмітку для різних ігрових видів спорту та «трибуни» для батьків.

 

Дитячі ігрові майданчики.

 

Норми і правила проектування дитячих ігрових майданчиків

 

Дитячі майданчики повинні відповідати наступним вимогам: 

 

забезпечувати високу стійкість і безпеку, зносостійкість, довговічність, різноманітність, відповідний естетичний зовнішній вигляд, 

 

бути освітленою сонцем протягом 5 годин світлового дня, захищеною від вітру, бути огородженою.

 

 місцезнаходження має відповідати норма по відстані від вікон не менше 20 метрів, від мусорозбірника не менше 15 метрів, 

 

надійність конструкцій спортивних снарядів - вони повинні бути міцними, стійкими, екологічно чистим, нетоксичним покриттям, не мати гострих кутів, сходи або гойдалки повинні легко витримувати дорослу людину або кілька дітей одночасно,  надавати позитивний зовнішній вигляд, елементи майданчики не повинні лякати малюків, бути яскравих кольорів, нагадувати улюблені казки,  відповідати двом принципам одночасно: універсальність та зонування, тому що на майданчику одночасно будуть грати діти різного віку і снаряди повинні бути різної складності, а майданчик бути розділеним на окремі зони для малюків і дітей старшого віку,  конструкції повинні бути несприйнятливі до впливу морозу, вологи, палючого літнього сонця, добре переносити перепади температур, складатися з різноманітних елементів, включати гірки, гойдалки, драбини, пісочники,  пред'являти спеціальні вимоги, давати свободу фантазії, обладнання дитячого майданчика повинні створювати для дітей уяви, прищеплювати навички колективних ігор, сприятиме формуванню та розвитку художнього смаку, естетичне рішення має вносити в міську забудову життєрадісний колорит і різноманітність,  ігри повинні зміцнювати дитяче здоров'я, виховувати сміливість і спритність.

 

 Устаткування дитячих ігрових майданчиків

 

Під час вибору складу ігрового і спортивного обладнання для дітей і підлітків треба забезпечувати відповідність обладнання анатомо[1]фізіологічним особливостям різних вікових груп. Рекомендований склад ігрового та спортивного обладнання залежно від віку дітей представлено в таблиці 14.4.1, що відповідає ДБН Б.2.2-5:2011. Благоустрій територій. 

 

Устаткування дитячих ігрових майданчиків складається з окремих елементів та комплексів: драбинки, гірки, гойдалки, качалки, каруселі, пісочниці, складені з декількох елементів або спортивно-ігрові комплекси у вигляді машинки, ракети, літака, тваринки, казкового герою тощо.

 

Склад ігрового та спортивного обладнання залежно від віку дітей

 

 

 

image (4).png

 

 

Зони безпеки, вимоги до обладнання

На дитячому майданчику встановлюється зона безпеки навколо кожної позиції дитячого устаткування (складає від 1,5 до 3,5 м по периметру конструкції).

1. У зоні безпеки на дитячому майданчику не повинно знаходитися небезпечних предметів і елементів сторонніх конструкцій.

2. Матеріали з поганою пом'якшувальною властивістю (асфальт, бетон, тротуарна плитка) можуть використовуватися для покриття дитячого майданчика тільки поза зоною безпеки. 3. Поверхня дитячого майданчика в зоні безпеки повинна бути покрита ударопоглинаючими матеріалами:

- насипними (пісок, гравій (дрібної фракції), дерен, тирса, кора дерев). Товщина такого покриття не менше 300 мм. Якщо матеріал сипучий, то товщину шару слід збільшити до 500мм для компенсації витіснення матеріалу при експлуатації виробу.

- гумовим покриттям, коли неможливо забезпечити 300 мм насипного покриття. Товщина гумового покриття - не менше 40 мм.

 

Все частіше основною фігурою майданчика є машина, корабель, ракета, літак, фігури тварин, а майданчики оформлюють за тематичним задумом: навіяні казковими темами, імітаційними та фантазійними елементами об’єднаними в єдину композицію-ігровий комплекс. Він складається з гірки, однієї або двох, драбинок, містка. Матеріалом слугує метал, дерево, пластик добре оброблені, без гострих елементів, кутиків а небезпечних конструкцій та пагано закріплених, висота на яку будуть залазити діти, повинна бути близько метра.

Основні вимоги до обладнання для самих маленьких-пісочниці: розміри визначають з розрахунку одного квадратного метра на дитину, глибина близько 50 см, виробляють з добре обробленої дерев'яної дошки, гірка повинна мати достатньо високі бортики, щоб дитина не випала, гойдалки повинні відповідати заходам безпеки, підстави гойдалок повинно бути міцним, для цього використовується металева конструкція, яка надійно кріпиться в землі, була стійкою від падіння. Сидіння і всі доступні дітям елементи повинні мати гладеньки поверхні, виключення наявності гострих крайок, кутів, частин, що виступають, тощо; виконання вимог ергономіки.

 

ГР 34 ГМ -Ф ОПС Практична робота №1 Розрахунок площ адміністративних та побутових приміщень

 

Практична робота №1 Розрахунок площ адміністративних та побутових приміщень

Мета роботи: Дати можливість ознайомитися з методикою розрахунків площа адміністративних та побутових приміщень підприємств і організацій залежно від кількості та складу працівників. Розрахунок треба виконати згідно з завданими варіантами вихідних даних, наведеними в таблиці 2.

1. Загальні теоретичні відомості

      На будь-якому підприємстві, незалежно від масштабу виробництва, повинні бути передбачені адміністративні та побутові приміщення, які за призначенням поділяються на:

— санітарно-побутові (гардеробні, душові, умивальні, туалети, кімнати для куріння, місця для пристроїв питного водопостачання, приміщення для обігрівання тощо);

— охорони здоров'я (пункти охорони здоров'я, інгаляторії, приміщення для відпочинку в робочий час та психологічного розвантаження);

— громадського харчування (їдальні, буфети, кімнати прийняття їжі);

— культурного обслуговування (приміщення для зборів, заклади культури, спортивні споруди);

— адміністративні (приміщення управління, громадських організацій, охорони праці, конструкторських бюро).

        Вимоги щодо складу, розміщення, розмірів та обладнання адміністративних та побутових приміщень викладені в ДБН В.2.2-28:2010 "Будинки і споруди. Будинки адміністративного та побутового призначення".        Адміністративні та побутові приміщення, як правило, розміщують в окремій будівлі, яка з'єднується з виробничою будівлею спеціальними теплими переходами.

2.  Санітарно-побутові приміщення

       Розрахунок необхідної кількості санітарно-побутових приміщень та спеціальних побутових приборів (кранів, душових, сіток тощо) для працівників, які зайняті безпосередньо на виробництві, проводиться відповідно до санітарної характеристики виробничих процесів та кількості працівників у найчисленнішій зміні. Стіни та перегородки приміщень душових, переддушових, умивальних, туалетів, кімнат для куріння, приміщень для сушіння та знепилювання спецодягу необхідно виконувати висотою 2 м від підлоги в світлих тонах із матеріалів, які допускають їх легке чищення та миття водою із застосуванням миючих засобів. Підлоги санітарно- побутових приміщень повинні бути вологостійкими і в той же час мати неслизьку поверхню. Особливо це важливо для душових, переддушових, умивальних та гардеробних приміщень. 

      Проектувати душові, переддушові, умивальні, туалети, гардеробні необхідно окремо для чоловіків і жінок.

2.1 Гардеробні

     Гардеробні служать для зберігання вуличного, домашнього, робочого одягу та взуття. Гардеробні вуличного, а також вуличного і домашнього одягу в будьяких випадках можуть бути загальними для всіх груп виробничих процесів.

        При списковій чисельності працюючих на підприємстві до 50 осіб допускається передбачати загальні гардеробні для всіх груп виробничих процесів. Кількість шафок має дорівнювати списковій кількості працівників. Кількість вішаків (гачків) для окремого зберігання вуличного одягу визначається кількістю працівників удвох найчисленніших суміжних змінах. Довжина вішалки приймається із розрахунку 5 гачків на 1 пог. метр. Шафки облаштовують відкидними сидіннями, а якшо вони відсутні, то в гардеробних належить передбачити лавки шириною не менше 0,3 м та довжиною із розрахунку 0,6 м на одне місце. Кількість місць для роздягання повинна бути не менше 25% від кількості працівників найчисленнішої зміни. Відстань між рядами шафок з відкидними сидіннями приймається 1,5 м, а при наявності лавок — 2 м. 

2.2 Душові

        Душові належить розміщувати суміжно з гардеробними. У випадках спільного зберігання в гардеробній всіх видів одягу обладнуються переддушові для переодягання; при кількості душових сіток до чотирьох переддушова не передбачається. Не допускається розміщувати душові та переддушові біля зовнішніх стін будівель. 

       Душові обладнуються відкритими кабінами, що мають розміри 0,9 x 0,9 м, загородженими з трьох сторін. Допускається до 20% душових кабін передбачати закритими (розмірами 1,8 x 0,9 м). Ширина проходу між рядами душових кабін приймається не менше 2 м.

2.3 Умивальні

      Умивальні розміщуються в окремих приміщеннях, суміжно з гардеробними спеціального одягу, загальними гардеробними або в приміщеннях гардеробних. До 40% розрахункової кількості умивальників допускається розміщувати у виробничих приміщеннях поблизу робочих місць.

       Умивальники у допоміжних та адміністративних приміщеннях (управління, конструкторські бюро, культурного обслуговування, їдальні) допускається розміщувати в тамбурах при туалетах. Відстань між кранами умивальників повинна бути не менше 0,65 м, а ширина проходу між рядами умивальників — не менше 2 м. Кількість кранів приймається за даними табл.2 та кількістю працівників найчисленнішої зміни.

2.4 Туалети

       Туалети в багатоповерхових виробничих, побутових і адміністративних будівлях належить передбачати на кожному поверсі. При кількості до 30 працівників на двох суміжних поверхах туалет може бути тільки на одному — з найбільшою кількістю працівників, а якщо на трьох поверхах знаходиться не більше 10 працівників, то може бути лише один туалет. 

       Допускається улаштовувати спільний туалет для чоловіків і жінок при загальній кількості працівників найчисленнішої зміни не більше 15 осіб.        Вхід до туалету слід передбачати через тамбур із дверима, які самі 

2.5 Кімнати для куріння

       Кімнати для куріння належить розміщувати суміжно з туалетами або приміщеннями для відпочинку та обігрівання. Площа кімнат для куріння визначається із розрахунку на одного працюючого в найчисельнішій зміні:       0,03 м для чоловіків і 0,01 м для жінок, але не менше 9 м.

3. Приміщення охорони здоров'я

    3.1. Пункти охорони здоров'я повинні передбачатись на промисловому підприємстві при кількості працюючих 50 і більше. Категорія пункту охорони здоров'я визначається наступним чином: при списковій чисельності працівників від 50 до 300 — медичний пункт; від 301 до 1700 — фельдшерський; більше 1700 — лікарський пункт. Площа медичного пункту приймається: 12 м при списковій чисельності працівників від 50 до 150 осіб, та 18 м — від 151 до 300 осіб. Загальна площа фельдшерського пункту повинна становити 100-120 м, а лікарського — 180-240 м.

     3.2.Приміщення особистої гігієни жінок передбачається при кількості працівниць у найчисельнішій зміні не менше 15. Такі приміщення слід розміщувати при туалетах або пунктах охорони здоров'я. В них передбачаються місця для роздягання, умивальник і процедурні кабіни, що мають висоту перегородок 1,8 м та розміри в плані 1,8 x 1,2 м. Кількість установок приймається з розрахунку одна установка на 75 жінок.

4. Приміщення громадського харчування

      Для забезпечення працівників загальним та дієтичним харчуванням на підприємствах передбачаються приміщення громадського харчування: при кількості працівників у найчисельнішій зміні більше 200 — їдальні, а менше 200 — буфет, що відпускає гарячі страви, які доставляються з інших підприємств громадського харчування. При кількості працівників у найчисельнішій зміні менше 30 допускається організовувати кімнати для прийняття їжі. Якщо кількість працюючих становить менше 10 то допускається замість кімнати приймання їжі передбачати в гардеробній додаткове місце площею 6 м, де встановлюється стіл.

     Кількість місць в їдальнях та буфетах визначається із розрахунку одне місце на 4 працівники найчисельнішої зміни. Площа кімнати приймання їжі визначається із розрахунку 1 м на кожного відвідувача, але не менше 12 м. Таку кімнату необхідно обладнати умивальниками, електрокип'ятильниками, забезпечити відповідними меблями.

5. Приміщення культурного обслуговування

      На промислових підприємствах необхідно передбачати цехові приміщення для зборів, культурних заходів та спортивні зали. Приміщення для зборів належить розміщувати поблизу цехів та дільниць. При кількості до 50 працівників на підприємстві приміщення для зборів може суміщатися з кімнатою для відпочинку та приймання їжі. Площа приміщень визначається залежно від кількості працівників в найчисельнішій зміні: від 50 до 100 — 24 м, від 101 до 200 — 36 м, від 201 до 300 — 48 м.

       На підприємствах з кількістю працівників понад 600 належить передбачати зали для зборів, площа яких визначається із розрахунку на 30% працівників зміни при нормі 0,9 м на одне місце.

6. Адміністративні приміщення

        На підприємствах із списковою кількістю працівників до 100 осіб для всіх громадських організацій передбачається одне приміщення площею 12 м.       Площа кабінету з охорони праці визначається в залежності від спискової кількості працівників підприємства: від 100 до 1000 осіб —24 м, від 1001 до 3000 осіб — 48 м. На підприємствах із списковою кількістю працівників до 100 осіб, а також у цехах створюються відповідно загальнооб'єктовий та цехові кутки охорони праці.

Порядок виконання роботи 

Визначити необхідні площі адміністративних та побутових приміщень при проектуванні друкарні, якщо спискова кількість працівників становить 120 осіб.

Вихідні дані.

Загальна спискова кількість працівників N = 120; з них: робітників Nр = 95; інженерно-технічних працівників (ІТР) Nін = 17; службовців Nсл= 8.

Кількість робочих місць, обладнаних комп’ютерами — 10 Співвідношення чоловіків і жінок — 0,45:0,55 (тобто 45 та 55%) Коефіцієнт складу найчисленнішої зміни — 0,8. Групи виробничих процесів — 1а, 1б.

Розв’язання.

1)                 Визначаємо          очікувану   кількість     чоловіків           і         жінок          друкарні, використавши для цього відповідні співвідношення, що характерні для поліграфічних підприємств, які випускають книжкову продукцію:

           Nч = 0,45 ·N = 0,45 · 120 = 55 осіб,           Nж = 0,55 ·N = 0,55 · 120 = 65 осіб.

Серед працівників робітничих професій:            Nр ч = 0,45 ·Nр = 0,45 · 95 = 43 особи,            Nрж = 0,55 ·Nр = 0,55 · 95 =52 особи.

Оскільки коефіцієнт складу найчисленнішої зміни приймається 0,65— 0,85,то очікувана кількість жінок та чоловіків у найчисленнішій зміні буде:

            N 3Ч = 0,8 ·Nч = 0,8 · 55 = 44 особи,

            N 3ж = 0,8 ·Nж = 0,8 · 65 = 52 особи,             N 3 = 96 особи,

а серед працівників робітничих професій:

           N 3р ч= 0,8 ·Nрч = 0,8 · 43 = 34 особи,            N 3р ж = 0,8 ·Nрж = 0,8 · 52 =42 особи,           N 3р =N 3р ч + Nрж = 76 особи.

2)                 Використовуючи дані табл.2 визначаємо необхідні площі адміністративних та побутових приміщень.

Гардеробні. Площі гардеробних повинні становити: -для жінок           Sгж = 0,9 ·Nж = 0.9 · 65 = 58,5 м², -для чоловіків     Sгч = 0,9 · 55 = 49,5 м².

В обох гардеробних планується розмістити відповідно 65 та 55 шафок             (1 шафа на 1 працівника).

Загальна площа гардеробних становитиме:

            Sг =Sгж +Sгч = 58,5 + 49,5 = 108 м².

Душові. Для міської друкарні, що проектується, характерним є поєднання виробничих процесів різних груп, зокрема 1а та 1б, тому визначаємо необхідну кількість душових сіток та кранів заданими табл.2 для групи 1б, як з найбільш високими вимогами.

Враховуючи, що розрахункова кількість працівників робітничих професій на одну душову сітку становить 15 осіб, визначаємо необхідну кількість сіток у жіночій та чоловічій душових:

             пдж = N 3рж / 15 = 42 / 15 = 2,8;              пдч =N 3рч / 15 = 34 / 15 = 2,3.

Таким чином у кожній душовій необхідно встановити по 3 душові сітки, а площа душової повинна становити:

              Sдж = Sдч = 3 · 2= 6 м².

     Загальна площа душових:

             Sд =Sдж +Sдч = 12 м².

Умивальні. Згідно з табл.2 (група виробничих процесів 1б) у жіночій умивальні необхідно встановити 5 штук, а в чоловічій — 4 крани:

               пдж = N 3рж / 10 = 42 / 10 = 4,2;                пдч =N 3рч / 10 = 34 / 10 = 3,4.

Площі цих санітарно-побутових приміщень повинні становити відповідно    5 м² та 4 м² (табл.1).

Туалети. Необхідна кількість унітазів (підлогових чаш) в жіночому та чоловічому туалетах буде:               пу ж= N 3ж/ 15 = 52 /15 = 3,5;пу ч =N 3Ч / 15 = 44 / 15 = 2,9.

Приймаємо 4 унітази в жіночому та 3 в чоловічому туалетах, площі яких тоді становитимуть (табл. 1):                Sтж = 4 · 2,5 = 10 м²;                Sтч = 3 · 2,5 = 7,5 м². а загальна площа туалетів Sт = 17,5 м².

Місця для куріння.  Оскільки очікувана кількість працівників найчисельнішої зміни менше 100 осіб, то проектом передбачаємо улаштувати спеціальні місця для куріння в тамбурах при туалетах. Площу обох тамбурів приймаємо по 4м² , тоді загальна площа місць для куріння становитиме   Sк = 8м².

Таким чином, сумарна площа всіх санітарно-побутових приміщень друкарні, що проектується буде становити Sсп = 154,5м³ (для жінок -  83,5 м², для чоловіків — 71 м^2.

3)              Пункти охорони здоров'я. Визначаємо необхідні площі приміщень охорони здоров’я. Так як згідно з розрахунками спискова кількість працівників друкарні становить 120 осіб, то як приміщення охорони здоров'я приймаємо медичний пункт загальною площею Sм = 12 м². При цьому у пункті пропонуємо розмістити одну кабіну для особистої гігієни жінок площею 3 м² та приміщення для відпочинку в робочий час та психологічного розвантаження працівників окремих професій (наприклад, операторів комп'ютерного набору, коректорів). Площа такого приміщення за даними табл.1 буде:

                 Sв = 0,2 ·N3= 0,2 · 96 = 19,2 м². Приймаємо Sв = 20 м².

Таким чином, загальна площа усіх приміщень охорони здоров'я друкарні, що проектується повинна бути збільшена до:

                Sоз = 12 + 3 + 20 =35 м².

4)              Приміщення громадського харчування. Визначаємо площу приміщення громадського   харчування.          Оскільки           очікувана    кількість     працівників найчисельнішої зміни менша 200 осіб, то для їх харчування передбачаємо буфет з кількістю посадкових місць:

                   nвідв =Nзмни / 4 = 96 / 4 = 24;

при цьому кількість чотиримісних столиків дорівнює 24 / 4 = 6. Площа буфету становитиме:

                 Sхарч =nвідв · 1 = 24м²

5)              Приміщення       культурного       обслуговування.           Визначаємо          площу приміщення культурного обслуговування. На основі кількості працівників найчисельнішої зміни нормативна площа приміщення для зборів повинна становити Sзб = 24 м².      6) Визначаємо площу адміністративних приміщень.

Особовий склад працівників сфери управління проектованої друкарні (інженерно-технічнихпрацівників і службовців), налічує             Nупр = Nін +Nс = 17 + 8 = 25, тобто 10 працівників мають комп’ютеризовані робочі місця, інші 15 — некомп’ютеризовані. Відтак площа приміщень управлінь становитиме:

              Sупр = 15 · 4 + 10 · 6 = 120 м².

Оскільки спискова кількість працівників друкарні перевищує 100 осіб, то проектуємо приміщення профкому площею 12 м² та кабінет охорони праці площею 24 м².

Сумарна площа адміністративних приміщень друкарні повинна становити             Sа= Sупр+ Sпроф+ Sоп= 156 м².

Таким чином, при проектуванні міської друкарні зі списковою кількістю працівників 120 осіб необхідно передбачити адміністративні та побутові приміщення загальною площею

         Sзаг=Sсп +Sоз+Sхарч +Sзб +Sа=154,5 + 35 + 24 + 24 + 156=393,5 м².

Підсумкова таблиця

	Санітарно-побутові приміщення
Гардероб	Душові	Умивальні	Туалети	Місця для куріння	Загалом
108 м2	12 м2	9 м2	17,5 м2	8 м2	154,5 м2
	Приміщення охорони здоров’я
Пункт охорони здоров’я	Приміщення для гігієни жінок	Приміщення для відпочинку			Загалом
12 м2	3 м2	20 м2			35 м2
	Приміщення громадського харчування
Їдальня	Буфет	Кімната для приймання їжі			Загалом
-	24 м2	-			24 м2
Адміністративні приміщення та приміщення культурного обслуговування
Приміщення управління	Профком	Кабінет охорони праці		Приміщення для зборів	Загалом
120 м2	12 м2	24 м2		24 м2	180 м2
Загальна площа адміністративних та побутових приміщень, м2					393,5 м2

 

Висновок.

На підставі виконаних розрахунків встановлено, що для підприємства загальну площу адміністративних і побутових приміщень слід передбачити щонайменшою 393,5 м².

На одного працівника підприємства припадає 393,5 м²/120 осіб =            

3,2 м² площі адміністративних і побутових приміщень.

 

Таблиця 1. Показники площі адміністративних та побутових приміщень, що використовуються для розрахунків

№		Вид приміщення	Площа
1		2	3
Санітарно-побутові приміщення
1.		Гардеробні	0,9м2 на одного працівника
2.		Душові	2,0м2 на одну, душову сітку
3.		Умивальні	1,0м2 на один кран
4.		Туалети	2,5м2 на один унітаз, 1,0 м2на один пісуар
5.		Приміщення для куріння	0,03м2на одного мужчину та 0,01м2на одну жінку, але .не менше 9,0м2
6.		Приміщення для обігрівання	0,1м2 на одного працівника, але не менше 12м2
Приміщення охорони здоров'я
7.		Медичний пункт	12м2; (загальна площа) при списковій кількості працівників від 50 до 150 осіб; .18м2– від 151до 300 осіб
8.		Фельдшерський пункт	100-120м2 (загальна площа)
9.		Лікарський пункт	180- 240м2 (загальна площа)
10.		Приміщення особистої гігієни жінок	3,0м2 на одну кабіну
11.		Приміщення для відпочинку в робочий час та психологічного розвантаження	0,2м2 на одного працівника, але не менше 18м2
Приміщення громадського харчування
12.		Їдальні та буфети	1 місце на чотирьох працівників
13.		Кімната прийняття їжі	1м2 на одного відвідувача, але не менше 12м2
Приміщення культурного обслуговування
14.		Приміщення для зборів	24м2 при кількості працівників найчисельнішої зміни від 50 до 100; 36м2— від 101 до 200 осіб; 48м2— від 201 до 300 осіб
			Адміністративні приміщення
15.	Приміщення управлінь		4м2 на одного працівника
16.	Конструкторські бюро, робочі місця з відеотерміналами		6м2 на одного працівника
17.	Приміщення профкому		12м2 при списковій кількості працівників від 100 до 300 осіб; 18м2— від 301 до 500; 3бм2— від 501 до 1000; 54м2— від 1001 до 1500 осіб; 60м2— понад 1501 особу
18.	Кабінет охорони праці		24 м2 при списковій кількості працівників від 100 до 1000 осіб;     48 м2— від 1001 до 3000 осіб.

 

Таблиця 2

Вихідні дані для розрахунків

	Спискова кількість				Кількість		Коефіцієнт
Варі- ант	працівників				робочих місць, об- ладнаних	Співвідно- шення чоло- віків і жінок	складу найчисе- льнішої	Групи ви- робничих
	зага лом	робітни-	ІТР	служ-                                                              бовців
№	N , осіб	ків NР , осіб	NІн       ,   осіб	NСл        ,                                      осіб	комп’ютера ми nКомп	kЧ : kЖ	зміни Зм kmax	процесів
1	80	55	15		10	0,4 : 0,6	0,8	1б,3б
2	120	75	30		35	0,3 : 0,7	0,85	1а,2а
3	160	120	25		30	0,7 : 0,3	0,7	1б,2б
4	250	205	30		30	0,45 : 0,55	0,55	2а,3а
5	75	40	15		22	0,4 : 0,6	0,8	1а,3а
6	60	35	10		18	0,8 : 0,2	0,85	2а,2в
7	140	110	20		15	0,5 : 0,5	0,7	1в,4
8	160	120	20		28	0,45 : 0,55	0,55	1б,3а
9	80	60	12		15	0,65 : 0,35	0,5	2а,2в
10	120	85	25		20	0,4 : 0,6	0,65	2а,1б