"ТЕХНІКА ПОШУКУ РОБОТИ" ГР 19-К ТЕМА №3

 

Тема3: Початкові етапи процесу пошуку роботи

 

1.  Оцінювання власних бажань, професійних схильностей та аналіз вмінь, навичок, здібностей. 

2.  Дослідження потреб ринку. 

3.  Підвищення кваліфікації, отримання нової спеціальності.

1.                    Оцінка індивідуальних нахилів, здібностей, можливостей і бажань при виборі професії;

2.                    Пошук інформації щодо вакансій та можливостей на ринку праці;

3.                    Самомаркетинг;

4.                    Оформлення трудового договору (контракту);

5.                    Адаптація на підприємстві, побудова індивідуальної кар'єри. Для оцінки індивідуальних нахилів, здібностей, можливостей і бажань при виборі професії можна скористатись рядом тестів, що дають змогу досить точно виявити свої нахили, адже вибір професії, яка відповідає нахилам дозволяє працівнику отримувати максимальне задоволення від своєї роботи, а це сприяє покращанню морального клімату в колективі, зростанню продуктивності праці, зменшенню кількості помилок та прорахунків у роботі і, зрештою, процвітанню фірми і працівника.

Після визначення схильностей слід оцінити здібності, необхідні для успішної роботи за обраною професією. Людині важко самій оцінити свої здібності, можливе їх завищення або заниження, до того ж здібності можуть змінюватись як у напрямку розвитку, так і в напрямку повної їх втрати. Для оцінки своїх здібностей можна звернутися до людей, які добре вас знають, до спеціальних служб та державних центрів зайнятості, де психологи та кваліфіковані спеціалісти зможуть надати допомогу в цьому питанні, скористатися різноманітними психодіагностичними методиками, тестами дослідження обсягу уваги, психологічних характеристик особистості, оцінки рівня інтелекту, лідерських якостей тощо.

Корисно після оцінки власних професійних схильностей здібностей, потрібно оцінити, якою мірою ви володієте цими якостями та як, в разі необхідності можна розвинути потрібні здібності.

Для оцінки своїх здібностей та можливостей на ринку праці корисно їх співвіднести із сучасними вимогами щодо компетентності працівників:

•ініціативу - динамізм і творчість, самостійність мислення та дій;

•співробітництво — конструктивне і цілеспрямоване співробітництво з іншими людьми, партнерами і клієнтами в атмосфері доброзичливості й поваги до чужих думок;

•уміння працювати в колективі — ефективна взаємодія в робочій групі;

•уміння брати участь у спільнім навчанні — консультування, наставництво;

•уміння давати оцінку та наявність рахункового мислення — визначати якість товару чи послуги як результат праці і виражати результат у числах;

•навички комунікації - володіння усною мовою, складання промов і підготовка документів для керівників, уміння контролювати міміку і жестикуляцію, розуміння емоційних ситуацій і особливостей психологічного складу інших людей;

•наявність логічного мислення— переконливість, послідовність суджень і доказів;

•діловий стрижень, практичне вирішення проблем — пошук і реалізація рішень, оцінка їх наслідків. Уникання зайвих декларацій і теоретизування. Подібні навички формуються тільки при наявності практичного досвіду роботи. Іноді говорять, що ділова людина повинна "уміти думати глобально, а діяти локально";

•прийняття рішень— уміння взяти на себе відповідальність за прийняття рішень і їх наслідки. Не уникати відповідальності і не перекладати прийняття рішень на інших осіб;

•здобуття і використання інформації— уміння виокремити змістовну інформацію з безлічі джерел, знати і знаходити ці джерела, негайно використовувати і передавати іншим особам важливу інформацію;

•планування діяльності— постановка цілей, визначення способів (технологій) з їх досягнення і методів реалізації цих способів;

•уміння безупинно навчатися — навички, здібності і бажання набуття нових знань і вмінь;

•багатокультурні, інтернаціональні навички — уміння працювати з представниками різних культур, національностей, конфесій, мов спілкування, систем особистісних і національних цінностей;

•професійні знання— враховується термін навчання в престижному вузі, що має ліцензію і диплом якого визнається за кордоном.

У якості джерел інформації при пошуках роботи можна скористатися:

•послугами знайомих, друзів, родичів;

•газетними оголошеннями щодо вакансій, спеціалізованими виданнями з працевлаштування;

•центрами зайнятості, кадровими й рекрутинговими агентствами;

•власними оголошеннями про пошук роботи в газетах і спеціалізованими виданнями, ініціативними телефонними дзвінками в організації і/або відвідуванням організацій, де е шанс і бажання знайти роботу;

•ярмарками вакансій, днями підприємств, презентаціями;

•тематичними виставками, де відбуваються необхідні знайомства;

•оголошеннями в транспорті на спеціальних дошках, на зупинках громадського транспорту;

•анонсами по радіо і телебаченню;

•можливостями мережі Інтернет і електронної пошти;

•розсиланням листів, факсів, електронної пошти зі своїм резюме.

Результативність способів пошуку роботи для розвинених країн у процентах до загальної чисельності тих, хто одержав роботу, складає: звернулися безпосередньо до роботодавця — 34%; через родичів і знайомих - 26 %; через оголошення в газетах і спеціалізованих виданнях - 13,5 %; через приватні бюро з працевлаштування - 5,6 %; через державні агентства з працевлаштування - 5,1 %; через бюро з працевлаштування в навчальних закладах - 3 %; за конкурсами на посади держслужбовців - 2,1 %; інші способи  - 9,8 %.

За даними Державної служби зайнятості в Україні через її центри зайнятості отримують роботу в різних регіонах від 10 до 50 процентів громадян, які тимчасово не працюють, що свідчить про високий рівень організації діяльності служби зайнятості та її популярність серед населення.

 

З розвитком мережі Інтернет все більше людей користається послугами цієї мережі при веденні бізнесу, пошуку різноманітної інформації, в тому числі і щодо робочих вакансій. Найбільшими інформаційними пошуковими системами, через які можна вийти на пошук будь-якої інформації в кожнім регіоні світу, є www.yandex.ru, www.lenta.ru, www.rambler.ru. Інформацію ДСЗ України можна отримати на сайті www.dcz.gov.ua (Київ), на сайтах регіональних центрів зайнятості. Відомі також спеціалізовані сайти для пошуку роботи www.job.ru, www.pointjob.ru, www.superjob.ru та інші. Безпосередньо в Україні можна шукати роботу за адресами: www.job.bigmir.net, www.rabota.com.ua, www.prorobotu.com.ua, www.rabotapIus.com.ua, www.101.kiev.ua та на інших сайтах. На сайтах пошуку роботи можна знайти таку інформацію: наявні вакансії і рівень заробітної плати, резюме кандидатів, інформація про ринок праці, поради експертів з пошуку роботи тощо. Корисно скористатися можливістю розміщення в Інтернеті інформації про себе. За допомогою Інтернет можна зайти на сайти фірм і компаній, що вас цікавлять.

Маркетинг у трудовій сфері, як і в усіх інших сферах діяльності дає можливість працівнику створювати свою робочу силу відповідно до потреб її покупців і продавати трудові послуги з урахуванням кон'юнктури ринку праці, його законів та методів діяльності на ньому. 

Самомаркетинг передбачає: 

1)                визначення потреб покупця та формування своєї робочої сили з позицій забезпечення високого рівня її якості та конкурентоспроможності; 

2)                самореклама та самопродаж з метою отримання найвигідніших умов

праці та її оплати; 

3)                максимальне задоволення покупця (виконання обов'язків найкращим чином, закріплення на робочому місці та досягнення на ньому успіху, побудова кар'єри).

Способами самореклами можуть бути телефонні дзвінки, факси, електронна пошта, попередні візити, інформаційні листи, резюме та супровідні листи. 

 

2.Дослідження потреб ринку

 

Перш ніж розпочати пошук роботи, Ви повинні визначити для себе наступне:

1.Дати об'єктивну оцінку своїм здібностям, умінням і навичкам. 

Можливо, для цього Вам буде необхідно пройти тестування з метою визначення своїх розумових здібностей, психофізіологічних характеристик, інтересів, уподобань, нахилів і т.д.

2.        Визначити для себе мету пошуку роботи. 

Опишіть роботу (бажано написати на папері), якою Ви хотіли б займатися, посаду, бажану зарплату, перспективи кар'єрного росту і т.д.

3.        Співвіднести свої можливості з вимогами, які Ви висуваєте до майбутнього місця роботи. 

Перейдіть те, чим Ви дійсно хотіли і реально змогли б займатися, у відповідності зі своїми можливостями.

Як тільки Ви визначилися за запропонованими позиціях, можете починати пошук роботи.

 

 

           Покрокова інструкція для бажаючих знайти роботу:

1  крок: Постановка мети

2  крок: Дослідження ринку праці та його потреб Для дослідження ринку праці використовуйте:

•                Спеціалізовані журнали, газети, каталоги підприємств; 

•                Інтернет; 

•                Інформацію, яка є в академії (в деканаті, на кафедрі, у відділі маркетингу);         Перегляд тематичних телевізійних програм. 

3 крок: Прямі контакти

Спілкуйтеся з людьми, які працюють в тій області, яка Вам цікава.

Відвідуйте:

•                Ярмарки вакансій, Дні кар'єри; 

•                Презентації - зустрічі представників підприємств для студентів старших курсів; 

•                Спеціалізовані виставки; 

•                Екскурсії на підприємства і т.п. 

4 крок: Пошук вакансій

Здійснюйте пошук вакансій:

•                Через інформацію в пресі; 

•                Використовуючи академічний сайт з працевлаштування випускників,  де можна переглянути реальні вакансії і розмістити своє резюме;

•                За допомогою кадрових агентств; 

•                Переглядайте оголошення, які розміщують на дошках оголошень біля деканатів, на стенді відділу маркетингу академії; 

•                Шляхом особистого звернення до менеджерів з персоналу, начальникам відділів кадрів з метою самопрезентації, занесення свого резюме в базу даних або кадровий резерв; 

•                Говоріть всіх, з ким спілкуєтеся (включаючи викладацький склад кафедри), про те, що Ви шукаєте роботу. (Часто роботодавці звертаються безпосередньо на кафедру з проханням підібрати для них перспективного студента). 

5 крок: Розмова по телефону.

Отримання запрошення на співбесіду.

У ході розмови по телефону з роботодавцем (представником підприємства) домовтеся про точну дату співбесіди, часу, запишіть точну адресу підприємства (можливо, виникне необхідність уточнити транспортний проїзд), телефон, прізвище інтерв'юера.

 

3.Підвищення кваліфікації, отримання нової спеціальності

 

      Раніше професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації незайнятих громадян по напрямках державної служби зайнятості, а також надання їм профорієнтаційних послуг здійснювалися за рахунок коштів державного фонду сприяння зайнятості населення. Усього за роки існування нашої служби понад 500 тисяч громадян скористалися можливістю підвищити кваліфікацію чи отримати нову спеціальність. Тепер цей вид соціальних послуг фінансується з Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, створеного у відповідності із законом, який набув чинності з 1 січня 2001 року.

Сьогодні для задоволення потреб роботодавців у кваліфікованих кадрах служба зайнятості проводить:

·   професійну підготовку перепідготовку в навчальних закладах за традиційною груповою формою навчання;

·   професійну підготовку перепідготовку в навчальних закладах за гнучкими модульними технологіями навчання;

·   підвищення кваліфікації робітників і фахівців з вищою освітою до необхідного Вам рівня кваліфікації;

·   підвищення кваліфікації робітників за видами робіт;

·   підвищення кваліфікації робітників і фахівців з вищою освітою шляхом стажування на Вашому чи спорідненому підприємстві, в установі, організації; ·   підготовку, перепідготовку з робітничих професій за індивідуальними навчальними планами та програмами на Вашому чи спорідненому підприємстві, установі, організації.

  

Порядок надання послуг з професійного навчання безробітних під конкретні робочі місця на замовлення роботодавця

З метою забезпечення збалансованості попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці за обсягами та напрямами професійного навчання пропонується наступна схема:

        

 

 

Спрощена структурно-логічна схема організації центром зайнятості професійного навчання безробітних на замовлення роботодавця

 

   Перший етап. З'ясування спеціалістами центру зайнятості поточних та перспективних потреб роботодавця у профнавчанні кадрів. 

Цю інформацію слід отримувати під час відвідування підприємств або в процесі зустрічей з роботодавцями в центрі зайнятості. Спеціалісти центру зайнятості, які забезпечують взаємодію з роботодавцями та спеціалісти, які виконують функції з організації профнавчання, для виявлення поточних потреб підприємств у профнавчанні кадрів мають ретельно аналізувати інформацію, що надходить у Формах 3-ПН, міститься в електронних Картках співпраці з роботодавцем. Якщо протягом десяти днів зазначена вакансія не буде укомплектована, спеціаліст центру зайнятості має узгодити з роботодавцем можливість її заповнення з попереднім професійним навчанням претендента на роботу.

Для профнавчання претендентів, працівники центру зайнятості під час спілкування з роботодавцями та кадровими службами ПОУ (підприємств, організацій, установ) мають дізнаватися, які робочі місця, що в даний час заповнені, потенційно можуть стати вакантними через вихід працівника на пенсію або звільнення у зв'язку з навчанням з відривом від виробництва,

призовом на військову службу, через вихід у декретну відпустку, відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку тощо.

Якщо в місті або районі очікується створення нових робочих місць у результаті модернізації, реконструкції підприємства або перепрофілювання виробництва, спеціаліст центру зайнятості повинен з'ясувати в роботодавця, чи є потреба у профнавчанні працівників конкретного професійнокваліфікаційного рівня.

У разі отримання такої інформації спеціаліст центру зайнятості має уточнити потреби роботодавця, в тому числі й шляхом відвідування підприємства; визначити спільно з роботодавцем вид, форму, програму та термін профнавчання, місце проведення виробничої практики, в тому числі можливості її організації на підприємстві у замовника. Усі отримані відомості спеціаліст обов'язково заносить до електронної Картки співпраці з роботодавцем. Інформація про можливості профнавчання за визначеними професіями (спеціальностями) розміщується на відповідному стенді у профінформаційному секторі центру зайнятості.

Другий етап. Інформування шукачів роботи про можливості профнавчання для конкретних робочих місць на замовлення роботодавців. 

Інформування необхідно здійснювати шляхом:

•                  –      надання спеціалістом індивідуальних або групових консультацій шукачам роботи у профінформаційному секторі центру зайнятості про зміст професій, що замовлені роботодавцем, із використанням відеофільмів про професії, папок з описами професій, професіограм, професіокарт, інформаційно-довідкових матеріалів тощо;

•                  –      проведення інформаційних та орієнтаційних семінарів з безробітними в центрі зайнятості;

•                  –      проведення співбесід та консультацій із шукачами роботи спеціалістами з працевлаштування та з організації профнавчання;

•                  –      висвітлення різних аспектів організації центром зайнятості профнавчання безробітних у ЗМІ, засобах наочної агітації та інформаційнопрезентаційних матеріалах (буклетах, плакатах);

•                  –      проведення профорієнтаційної роботи з випускниками загальноосвітніх навчальних закладів;

•                  –      проведення зустрічей на підприємствах з працівниками, які підлягають вивільненню відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України;

•                  –      розміщення інформації про можливості профнавчання на Інтернет-сторінці обласної служби зайнятості, інших ресурсах Інтернет тощо.

Третій етап. Підбір претендентів на профнавчання.  

Цей етап має здійснюватися в процесі співбесіди спеціалістів з працевлаштування із шукачами роботи. Під час співбесіди фахівець центру зайнятості на основі інформації про інтереси і наміри клієнта, його досвід роботи, вимоги до майбутньої роботи повинен розкрити можливості, переваги та умови здобуття нової професії або підвищення кваліфікації з орієнтацією на конкретне робоче місце. Якщо безробітний дає згоду на профнавчання, спеціаліст з працевлаштування має направити його на профконсультацію, у тому числі на профвідбір.

Четвертий етап. Проведення профконсультації, профвідбору претендентів на навчання.  

Профконсультант під час професійної консультації, у тому числі із застосуванням психодіагностичних методик, повинен виявити міру відповідності індивідуально-психологічних властивостей безробітного обраній професії, придатності та соціально-психологічної готовності кандидата навчатися за даною спеціальністю. За необхідності (відповідно до затвердженого переліку професій) має здійснюватися професійний відбір з метою визначення профпридатності клієнта до певної професії

(спеціальності).

У процесі профконсультації спеціаліст має надати клієнту поради та рекомендації щодо набуття нової або першої професії (спеціальності), яка відповідає його здібностям та нахилам. Така профорієнтаційна робота з безробітним сприяє свідомому та виваженому вибору майбутньої професії та мінімізує випадки залишення навчання без поважних причин.

П'ятий етап. Узгодження підібраних кандидатур на профнавчання з роботодавцем.  

З цією метою центр зайнятості повинен організувати співбесіду роботодавця з претендентом.

Під час такої зустрічі безробітний має можливість уточнити, які вимоги ставить роботодавець до майбутнього працівника, зокрема до рівня професійних знань, умінь та навичок, дізнатися відомості про перспективи подальшого професійного зростання, умови праці, одержати додаткові характеристики робочого місця тощо.

Результатом співбесіди має стати укладення договору з роботодавцем на працевлаштування безробітного на конкретне робоче місце з попереднім професійним навчанням. У договорі доцільно вказати вид навчання, професію (спеціальність), рівень кваліфікації, які здобуває особа, та конкретну дату 

працевлаштування. Спеціалістам центру зайнятості необхідно постійно контролювати виконання сторонами умов договору до його фактичного виконання – працевлаштування безробітного. Слід зазначити, що стандартні процедури направлення безробітного на профнавчання мають здійснюватися тільки після укладення даного договору.

 

Індивідуальна форма навчання громадян безпосередньо на виробництві

  

Індивідуальне навчання організується центром зайнятості з метою оперативного реагування на потреби роботодавців переважно за умови гарантії працевлаштування. Воно здійснюється безпосередньо на підприємствах, на конкретних робочих місцях під керівництвом і контролем висококваліфікованих робітників. Таку форму профнавчання доцільно застосовувати в разі необхідності підготовки робітників за такими професіями, яких не можна набути в навчальних закладах регіону. 

Перевагами такої форми навчання є те, що слухач у процесі стажування бере участь у виконанні конкретних виробничих завдань, скоріше адаптується до умов виробництва, оволодіває передовим досвідом, сучасною технікою та технологіями. Теоретичний курс слухачі вивчають самостійно, а також шляхом одержання консультацій в інструкторів виробничого навчання ПОУ.

  

 

Стажування на підприємствах, в організаціях та установах

Одним із різновидів підвищення кваліфікації, що пропонується службою зайнятості, є стажування. Стажування має на меті отримання практичних умінь і навичок щодо виконання обов’язків на посаді, на яку претендує безробітний. Стажування може проводитись не лише в навчальному закладі, а й безпосередньо на підприємстві, в установі, організації.

Стажування можливе як для спеціалістів, так і для робітників з метою підвищення їх кваліфікації.

Термін підвищення кваліфікації безробітних за робітничими професіями та фахівців з вищою освітою шляхом стажування встановлюється від 1 до 3 місяців залежно від складності професії.

 

Тема: Аналіз джерел вакансій

1.  Поняття та пошук джерел вакансій. 

2.  Цінність та техніка використання джерел вакансій. 

1.Поняття та пошук джерел вакансій

Одним з найважливіших моментів в планах пошуку роботи є знання джерел вакансій та заходи по відпрацюванню цих джерел. Якщо у людини, яка шукає роботу, буде достатньо джерел для пошуків роботи, це забезпечить їй активну діяльність на ринку праці. Проте, якщо цих джерел в неї не буде, пошуки роботи можуть зовсім припинитись.

Необхідно також звернути увагу, що джерела інформації про вакансії мають свої особливості, а саме:

o              джерела вакансій недовговічні; o    мають різну ступінь повноти та достовірності; o    мають різну швидкість отримання.

Що ж таке джерело вакансій?

Джерелом вакансій може бути будь-яка особа чи організація, яка може запропонувати Вам роботу.

Це визначення передбачає, що джерело вакансій – це не тільки вакансії, що рекламуються, але й багато інших. В свою чергу це піднімає питання про здійснення пробних дзвінків по телефону, тобто тих дзвінків, коли невідомо, чи є на підприємстві вакансії, чи ні. Треба зауважити, що більшість вакансій не рекламуються. 

ДЖЕРЕЛА ВАКАНСІЙ:

o              вакансії, які рекламуються в газетах: місцевих, щоденних, щотижневих, державних та інших; o    вакансії, що оголошуються на радіо та телебаченні; o    центри зайнятості; o    кадрові агентства; o    особисті контакти: друзі, родичі, колишні колеги по роботі та навчанню; o    довідник «Жовті сторінки»; o    довідники місцевих компаній; o    відкриті очі та вуха, які помічають та прислуховуються до інформації про нові підприємства;

Знаючи основні джерела, де можна отримати інформацію про вакансії, необхідно визначитись з основними методами пошуку роботи, якими є:

o              особисті контакти; o    вивчення довідника «Жовті сторінки»;

                       збір інформації про вакансії за допомогою засобів масової інформації.

 

 

Джерела вакансій

 

Проглядайте газети, журнали. Продивляйтесь будь-які газети, що можуть нести інформацію про відкриті вакансії. Це дасть Вам можливість зробити пробні телефонні дзвінки, надсилати листи та інше. Особливу увагу приділяйте публікаціям про:

 

•        нові підприємства, які відкриваються у місцевості, де Ви мешкаєте;

•        підприємства, які нещодавно уклали нові контракти і мають потребу в додатковому штаті працівників;

•        підприємства, які можуть розширюватися та відкривати філії.

 

Ретельно читайте публікації про:

 

•        нові підприємства, які відкриваються;

•        підприємства, які переїжджають у Вашу місцевість;

•        підписання контрактів підприємствами, які обумовлюють збільшення штату робітників;

•        розширення підприємств, відкриття дочірних підприємств або філіалів.

 

Телебачення та радіо:

 

•        отримання інформації про новостворені підприємства, організації та установи;

•        ювілейні випуски з історії підприємств, організацій та установ;

•        про використання новітніх технологій на підприємствах, організаціях та установах;

 

 

Центри зайнятості:

 

Регулярно ознайомлюйтесь з інформацією про вакансію, розміщеною на стендах у приміщеннях центрів зайнятості. Кожне відвідування центру необхідно розпочинати з сектору самостійного пошуку вакансій та профінформаційного. Відвідуйте ярмарки вакансій та інші масові заходи, які організовують та проводять центри зайнятості. Центри зайнятості також забезпечують відомості про вакансії в інших регіонах України. Всі послуги, які надають центри зайнятості сприяють Вашому працевлаштуванню.

 

 

 

 

Internet

 

Internet – це глобальна система комп’ютерних мереж, які об’єднують у всьому світі окремих людей, університети, організації у світі бізнесу і т.ін. Вже той факт, що Ви знаєте, як працювати в Інтернеті, може сам по собі істотно підвищити Ваші шанси при прийомі на роботу. На відповідних сайтах Інтернету досить часто розміщується інформація про потребу в працівниках. Користуйтесь нею, пропонуйте свої послуги, направляйте резюме (бажано через Інтернет), телефонуйте, ведіть переговори відносно свого працевлаштування. Тут Ви можете розмістити своє резюме (оголошення) про пошук роботи. Найбільш ефективний пошук роботи через Інтернет для програмістів. А також фахівців для яких уміння працювати в Інтернеті входить у набір пропонованих вимог. 

 

Кадрові агентства:

 

Щоб досягти найкращих результатів, спробуйте зареєструватись у декількох агентствах. Кадрові агенції поділяються на групи:

 

1.    Агентства, які працюють по заявках фірм і організацій, як державних, так і приватних. Такі агентства підбирають спеціалістів, отримуючи винагороду від роботодавців і не беруть ніякої плати з кандидатів. У таких агентствах працюють зі спеціалістами, які мають вищу освіту і певний досвід роботи.

2.    Агентства з працевлаштуванням, які працюють з кожним конкретним шукачем індивідуально до моменту, коли його приймуть на роботу і закінчиться його випробувальний термін. Консультанти агентства підшукують потрібну роботу, ведуть переговори з роботодавцем, готують до співбесіди клієнта, який і платить їм за ці послуги.

3.    Агентства, які надають комплекс психологічних, аналітичних і консультаційних послуг. 

 

Приватні агентства не дають гарантій щодо строків пошуку роботи працевлаштування взагалі. Звертайтеся в ті фірми, що стягують невеликий початковий внесок. Переконайтесь, що агентство пропонує реальні вакансії. З’ясуйте, чи має агентство ліцензію для здійснення даного виду послуг. 

 

2.Цінність та техніка використання джерел вакансій

 

В чому може полягати корисність контактів з друзями, знайомими та людьми, з якими Ви зустрічаєтесь?

Друзі, знайомі та люди, з якими Ви зустрічаєтесь можуть:

-            знати про певні відкриті робочі місця;

-            погодитись повідомити Вам, в разі, якщо вони матимуть інформацію про вакансії;

-            знати людину, яка залишає роботу;

-            знати певні підприємства чи організації, до яких буде слушним звернутись;

-            мати інформацію про підприємства, які переїжджають в місцевість, де Ви проживаєте, чи підприємства, які розширюють свою діяльність.

Люди, які працюють в організаціях, в яких Ви зацікавлені, можуть:

-            знати про вакансію на своєму підприємстві;

-            знати людей, які залишають своє підприємство;

-            домовитись про Вашу зустріч з директором чи менеджером;

-            в разі, якщо підприємство планує підібрати нові кадри, повідомити директора чи менеджера про Вашу кандидатуру; -      передати директору чи менеджеру Ваше резюме.

В чому полягає корисність контактів з людьми, які тільки почали працювати на новому підприємстві:

-            той, хто тільки-но почав працювати на новому підприємстві, мав змогу нещодавно стикатися з підприємством чи організацією, яка пропонувала вакансію для людини Вашої кваліфікації.

В чому полягає корисність  контактів з близькими друзями та родичами:

-            той, хто працює в тій самій області, в якій працюєте Ви, має змогу  взяти копії вашого резюме та запропонувати їх особам, які можуть бути в них зацікавлені.

В чому може полягати корисність контактів з людьми, які самі шукають роботу:

-            інші люди, які шукають роботу, мали можливість знати або чути про вакансії, які їх не зацікавили; стикатися з вакансіями, які б підійшли Вам.

Місце роботи часто можна знайти саме за допомогою особистих контактів, тому їх слід використовувати якнайкращим чином.

Як Ви будете здійснювати спілкування з щонайбільшою кількістю людей, які можуть допомогти Вам в пошуках роботи?

Це можна здійснити за допомогою:

-            зустрічей з друзями та знайомими в магазинах, в транспорті і т.д.;

-            намагання допомогти один одному на семінарах з техніки пошуку роботи у знаходженні робочого місця;

-            постійних контактів (телефонні дзвінки, листи) з людьми, які можуть допомогти, але з якими Ви рідко зустрічаєтесь. Це можуть бути колишні колеги чи знайомі, які мешкають в інших містах і т.д.

З якими проханнями Ви будете звертатись до людей, щоб з’ясувати, як вони можуть допомогти Вам в пошуках роботи?

Ви повинні бути конкретним, щоб Ваші знайомі мали чітке уявлення про: -      ті види роботи, які Ви шукаєте;

-            Ваші вміння та досвід;

-            те, яким чином Ваш знайомий може допомогти Вам.

Ви повинні з’ясувати всі деталі про запропоновану Вам роботу:

-            назву та адресу підприємства;

-            як зв’язатися з відповідальною особою; -      той тип роботи, яким вони займаються.

Слід звернути на те, що чим ширші Ваші особисті контакти, тим більше вірогідність того, що Вам пощастить узнати про вакансію, яка тільки відкриється. Крім того, необхідно мати на увазі, що під час зустрічей, телефонних розмов Ви не повинні розповідати про свої проблеми. Це вкрай важливо! Коли Ви поясните своїм друзям, знайомим, що все, чого Ви від них хочете – це порада, чи ідея, Ви полегшите спілкування і виявите, що вони більш охоче йдуть Вам назустріч. Ви повинні бути дружелюбними у ставленні до людей, але не слід докучати їм своїми проханнями.

Слід також зауважити, якщо Ви  займаєтесь пошуками роботи, то повинні читати ВСЕ рекламне повідомлення, а не  тільки назву вакантної посади. Навіть якщо здається, що посада для Вас не підходить, дуже ймовірно, що це конкретне підприємство набирає також людей з іншими навичками та досвідом, наприклад, такими, який маєте Ви. Тому було б слушним зв’язатися з підприємством та перевірити, чи мають вони вакантні місця для людей Вашої професії.

Робота з газетами є дійовим методом пошуку роботи, але, на жаль, крім Вас ця інформація доступна ще багатьом людям.

Звичайно, може статися й таке, що в старих газетах Ви знайдете оголошення, яке чекало саме Вас. Однак не слід розраховувати тільки на це. Краще купити нову газету і зранку опрацювавши її, приступити до дій.

До рекламних оголошень про роботу, які Вас зацікавили, необхідно ставитись вкрай уважно і аналізувати їх.

Тема: Співбесіда з роботодавцем

 

1.  Підготовка до співбесіди. 

2.  Як поводитися на співбесіді. 

1.                 Підготовка до співбесіди

Важливим засобом самопродажу на ринку праці є співбесіда, або інтерв'ю. Призначення, загальні характеристики інтерв'ю, особливості підготовки до інтерв'ю, збору інформації про роботодавця, типові питання та правила поведінки під час та після закінчення інтерв'ю можна знайти в тому ж навчальному посібнику.

Головна мета інтерв'ю для претендента— пов'язати свою кваліфікацію та відомості про свою особу з вимогами запропонованого робочого місця. Інтерв'ю може проводитися з такими цільовими установками, які іноді називають типами інтерв'ю: попереднє, метою якого є знайомство зі всіма претендентами; відбіркове, бажаним результатом якого є висновок: "в принципі, ви підходите, проте доведіть, що ви кращі за інших претендентів"; підтверджувальне— проводиться з вищим керівництвом для підтвердження переваги над іншими претендентами. Перед інтерв'ю необхідно з'ясувати:

1.  Максимально можливі подробиці про те, чим займається дана організація. Якщо це приватна фірма, — то чи нема в неї кримінального минулого й теперішнього.

2.  Прізвища, імена, по батькові основних керівників або принаймні тих, з ким вам доведеться бесідувати під час прийому на роботу, стаж роботи керівників, їх вік, вік самої організації.

3.  Які послуги надає фірма клієнтам, які товари та продукцію вона виготовляє, де, кому продає й перепродає?

4.  Хто є конкурентами даної фірми, їх позиції на ринку?

5.  Які основні проблеми фірми нині, з якими проблемами вона зіштовхувалася й що вирішувала раніше? Чи не загрожує їй банкрутство або перепродаж іншому власникові?

6.  Які етичні й інші пріоритети фірми?

7.  Які принципи взаємин персоналу, керівників? Чи відбувалися великі конфлікти, які саме? Чи існує профспілкова організація, соцстрах, їхня роль і соціальні гарантії від сваволі керівників.

8.  Походження фірми. Чи змінювався її профіль, коли, чому?

9.  Фінансовий стан, походження статутного капіталу.

10.        Участь у політиці. Чи існує небезпека впливу політичних подій на діяльність організації?

 

2. Як поводитися на співбесіді

В процесі підготовки до інтерв'ю корисним буде врахувати такі найбільш розповсюджені питання:

1.      Розкажіть про себе.

2.      Причини останнього й попереднього звільнень?

3.      Що вам відомо про нашу фірму/організацію?

4.      Охарактеризуйте свою діяльність на останньому місці роботи.

5.      У чому полягають ваші переваги й як вони співвідносяться з даною посадою?

6.      У чому ваші недоліки? Чи не вплинуть вони негативно на роботу на даній посаді?

7.      Що вас зацікавило в нашій фірмі?

8.      Звідки ви про нас дізналися?

9.      Який ваш можливий вклад у майбутнє нашої фірми?

10.  Які найсерйозніші проблеми ви вирішували на колишніх місцях роботи або в житті?

11.  Вам можуть запропонувати ігрову ситуацію. Ви маєте прийняти та обґрунтувати певне рішення.

12.  Що більше за все подобалося вам на останньому місці роботи?

13.  А що більше за все не подобалося?

14.  Якою мірою ви задоволені/не задоволені своєю кар'єрою?

15.  Якщо судити з резюме, ваші можливості ширші за ймовірні обов'язки. Вас Це влаштовує? Чому?

16.  Яку заробітну плату ви б бажали отримувати? Скільки ви отримували на останньому місці роботи?

17.  Коли б ви могли розпочати роботу?

18.  Чи змогли б ви працювати в режимі ненормованого робочого дня?

19.  З чого ви думаєте розпочати роботу на новому місці? 

Уміння сподобатися співрозмовнику багато в чому залежить від іміджу людини. 

Імідж — це образ, вигляд, зовнішнє уявлення про внутрішню сутність особистості; набір певних якостей і вражень про людину, які люди асоціюють          з        її        індивідуальністю;         мистецтво          керувати     зовнішніми враженнями про себе і спрямовувати їх собі на користь.

Жінкам рекомендується стриманий макіяж, мінімум прикрас і біжутерії. Одяг має бути акуратним і діловим. Продумайте манеру своєї поведінки, яка залежатиме від очікуваного місця роботи й посади: банк, НДІ, виробництво; секретар, метрдотель ресторану, продюсер шоу-бізнесу... 

Не беріть із собою пакети, господарські й інші сумки, рюкзаки. Не забудьте захопити свої візитки. У приймальні чи на співбесіді дипломат не кладіть на стіл, а поставте на підлогу біля столу. Не тримайте його на колінах. Не кладіть на стіл співрозмовника нічого зайвого, крім потрібних для розмови документів. Рекомендується приходити не з дипломатом, а з акуратною, показною папкою. Такі речі створюють імідж ділової людини.

Збираючись на співбесіду, не можна: брати з собою для "підтримки" приятелів, родичів і друзів; користуватися парфумами у великій кількості; вживати перед бесідою спиртне; сидіти в сонцезахисних окулярах, не знімати головного убору; приносити з собою великі сумки чи дипломати, набиті всіляким "барахлом"; робити макіяж у приймальні; чіплятися до секретаря зі своїми проблемами і розповідями, проте слід ввічливо відповідати на його запитання; вставляти у вуха навушники від кишенькових аудіоплеєрів, розмовляти по мобільному телефону, прохати телефонну трубку у секретаря; обкладатися кипою робочих документів, газетами, сторонньою літературою; переглядати еротичні або інші шокуючі видання, навіть коли вони наявні в приймальні.

Прийшовши на інтерв'ю, слід добре виглядати, упевнено триматися, цікаво спілкуватися, виявляти одночасно витримку, жвавість і енергію, стисло, виразно і логічно говорити, не соромитися, не тушуватися, не бути нахабним і невихованим.

Ознаки успішного інтерв'ю: інтерв'ю з ініціативи роботодавця триває довше визначеного часу (якщо, звичайно, ваш співрозмовник не говорив при цьому півгодини по телефону або не відходив за викликом керівника); наприкінці інтерв'ю питання набувають конкретики: коли ви змогли б розпочати роботу, яку зарплатню хотіли б одержувати, тощо; вам пропонують надати список людей, котрі могли б вас охарактеризувати і зробити висновок про рівень ваших попередніх розробок. 

Після інтерв'ю можна відіслати ще одного ввічливого листа з подякою і нагадуванням про себе. Це може бути звичайний лист, факс чи послання електронною поштою. Найкраще — звичайний лист, змістом якого має бути: вираження подяки; підтвердження вашої зацікавленості в даній роботі; коротке нагадування про дві-три найбільш яскраві ваші якості, що надають перевагу перед іншими претендентами.

 

Якщо інтерв'ю виявилось невдалим, слід проаналізувати результати, надаючи відповіді на наступні питання:

•  чи все я зробив для проходження інтерв'ю найкращим чином, у чому були мої помилки та промахи?

•  чи добре я підготувався до інтерв'ю, чи все знаю про цю організацію, потенційну посаду і роботу?

•  чи правильно я спланував свій час, щоб бути на інтерв'ю своєчасно, в добрій психологічній формі та у спокійному стані?

•  чи дотримувався я необхідного етикету ділового спілкування на всіх етапах інтерв'ю?

•  чи тримався я спокійно й впевнено, входячи до будинку організації і кабінету інтерв'юера?

•  чи зумів я коротко, переконливо і гідно відрекомендувати себе?

•  чи був я уважним і активним слухачем або ж говорив лише про власні інтереси?

•  чи зумів я спокійно й упевнено відповісти на питання або деякі з них захопили мене зненацька?

•  чи зумів я втримати заготовлений сценарій бесіди або стушувався й провів її сумбурно та непереконливо?

•  чи виявив я ентузіазм та інтерес до очікуваної роботи?

•  чи поєднав я свої переваги, знання, навички й уміння з вимогами, які ставлять до потенційного працівника;

•  чи адекватно я реагував на неприємні для мене питання і фактори?

•  чи правильно я провів завершення інтерв'ю, чи справило воно позитивне враження?

Результатом успішного самомаркетингу на ринку праці може стати укладання трудового контракту, який є угодою між висококваліфікованим, дуже цінним працівником та організацією, відповідно до якої він зобов'язується виконувати важливу роботу на високому рівні, досягти певних важливих для організації конкретних результатів, а організація приймає його умови щодо матеріального забезпечення, повноважень, умов праці, гарантій зайнятості при ефективній роботі, справедливе ставлення з боку керівництва та кадрових служб, отримання додаткових пільг та участі у прибутках, права на висловлення власної думки з питань управління організацією, підвищення кваліфікації, професійної перепідготовки, розвитку кар'єри тощо. Контракт має орієнтуватися на забезпечення умов для прояву ініціативності та самостійності працівника, з урахуванням його індивідуальних здібностей і професійних навичок, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника.