ГР 34 ГМ-Ф ОПС ТЕМА 2.3. Санітарно-гігієнічні вимоги до території підприємств

 

2.3. Санітарно-гігієнічні вимоги до території підприємств

Створення здорових і безпечних умов праці починається з правильного вибору території для розміщення підприємства та раціонального розташування на цій території виробничих і допоміжних будівель і споруд. Правильне розміщення і розташування підприємств харчової промисловості відіграє дуже важливу роль в захисті населення від шкідливих речовин, пари, пилу, диму, копоті, шуму та шкідливого впливу стічних вод.

Необхідна територія, розміщення на ній будівель та споруд, їх габаритні розміри, інженерна організація і благоустрій ділянки підприємства визначається генеральним планом. Генпланом підприємства називається частина проекту підприємства, яка вміщує комплексне рішення питань планування і благоустрою території, розміщення будівель, споруд, транспортних комунікацій інженерних мереж, організації систем господарського і побутового обслуговування. Будівлі і споруди, розміщені на генплані, повинні групуватися в зони: сировинну, основного виробництва, допоміжного виробництва, водовідних споруд.

Особливо важливим є передбачити вимоги до чистоти повітря в місцях, що прилягають до харчових та переробних підприємств, які мають великі об'єми газопилових викидів її повітря.

Такі підприємства необхідно розташовувати з підвітряного боку відносно до найближчого житлового масиву та нижче по руслу річки. Крім того, при розташуванні окремих будівель та споруд на самому підприємстві потрібно враховувати напрямок вітру, щоб шкідливі пари, гази, пил, або значний шум, що виділяють деякі виробничі ділянки, не розповсюджувалися на території, створюючи несприятливі умови в інших приміщеннях.

Планування будівель (виробничих, допоміжних адміністративнопобутових) та споруд на території підприємств, належна їх вогнестійкість, наявність достатніх санітарних та протипожежних ровів і перепон, забезпечення безпечної евакуації людей, різні допоміжні пристрої (опалення, освітлення, вентиляція та ін.) регламентуються відповідно до вимог санітарних норм СН 245-71, СНиП 2.01.02-85, СНиП 2.09.02-85, СНиП

2.10.05-85 і СНиП 11-89-80.

Поряд з цими вимогами при проектуванні, будівництві або реконструкції підприємства враховуються також особливості технологічного процесу. Щільність забудови складає – для підприємств харчової і зернопереробної промисловості 33-50%. Підприємства, їх окремі будівлі і споруди з виробничими процесами, що є джерелами виділення виробничих шкідливостей у навколишнє середовище повинні бути відокремлені від межі житлових районів санітарно-захисними зонами. Виробничі шкідливі речовини, що виділяються підприємствами, не повинні впливати негативно на працівників, обладнання і продукцію підприємств, що розташовані неподалік. Задля цього слід передбачити заходи до утилізації виробничих шкідливостей та максимального їх видалення.

Місце розташування території підприємства повинно забезпечувати можливість дотримування санітарних і протипожежних норм, застосування раціональних рішень по водо- та енергопостачанню, відводу стічних вод, охороні водоймищ, земель, атмосфери від забруднення стічними водами і промисловими викидами, а також по найдоцільнішому розселенню працюючих на даному підприємстві і доставці їх на робочі місця. Під будівельний майданчик необхідно використовувати малопридатні для сільського господарства землі. Рельєф місцевості повинен сприяти природному провітрюванню площі. Бажано, щоб ділянка для будівництва підприємства мала нахил 3-5^о для глиняних і не більше 3^о – для піщаних ґрунтів, забезпечуючи вільне стікання атмосферних вод.

Підприємства, які можуть забруднювати атмосферне повітря речовинами І і II класів небезпеки, не дозволяється розміщувати в районах, де переважає безвітряна погода, часто повторюються тумани, оскільки це є перешкодою для того, щоб шкідливі речовини швидше розсіювалися в атмосфері.

Загазованість і запилення приміщень, які знаходяться на виробничій території, залежить від умов природного провітрювання. Тому не рекомендується будувати споруди складної конфігурації.

Найкраще провітрювання споруд досягається розташуванням їх під кутом 0-45° до такого напрямку вітру, який переважає в цій місцевості. Відстань між сусідніми спорудами слід встановлювати, керуючись умовами найкращого природного провітрювання, освітлення в середині приміщень та максимальним зниженням шуму і вібрацій, а також умовами пожежної безпеки. Ця відстань повинна бути не менше 15 м. Найкраще природне освітлення в середині приміщення створюється, якщо відстань між протилежними спорудами буде не менше максимальної висоти вищого з них.

По відношенню до житлових будівель, підприємства потрібно розміщувати з підвітряного боку щодо вітрів пануючого напрямку і відокремлювати їх санітарно-захисними зонами. Розміри санітарно-захисних зон визначаються потужністю виробництва і характером шкідливих виділень. Санітарні норми проектування промислових підприємств (СН 245-71) передбачають поділ всіх виробництв за шкідливістю для оточуючого середовища на 5 класів з такими розмірами санітарно-захисних зон:

Територія підприємства повинна бути огороджена і вхід на неї стороннім особам заборонений: повинна мати належне планування, яке забезпечує відвід атмосферних опадів від будівель та споруд до водостоків; дороги для транспорту; пожежні проїзди; рельсові шляхи потрібних розмірів, що мають допустимі схили та радіуси закруглень; мережу зовнішнього освітлення; доріжки та господарчий водопровід.

У місцях проведення вантажно-розвантажувальних робіт, регулярного переміщення пересувних транспортних механізмів (конвеєрів, електронавантажувачів, автомобілів та ін.) та залізничних переїздів територія повинна бути спланована та маги тверде покриття. Воно повинно бути також на дільницях, прилеглих до входів виробничих та складських приміщень та дворових туалетів. Вільні ділянки території повинні бути озеленені та улаштовані.

Територія підприємства повинна бути рівною, мати каналізацію, штучне освітлення, належне покриття транспортних шляхів і достатньо широкі проходи і проїзди. Основні шляхи руху працівників, як правило, не повинні перетинатися із залізничною колією або з іншим механізованим транспортом. При необхідності вони повинні бути оснащені естакадами, галереями або тунелями.

Прохідні пункти повинні бути розміщені з боку основних підходів або під'їздів до підприємства. Відстань від прохідних пунктів до входу в побутові приміщення основних цехів не повинна перевищувати 800 м, а в північній будівельно-кліматичній зоні - 400 м.

Ворота для в'їзду та виїзду з території повинні мати механізований привід і відчинятися усередину території або бути розсувними, причому повинна бути передбачена можливість довільного їх закриття. Ширина воріт повинна перевищувати на 1,5м найбільшу ширину транспорту, який використовується, але бути не менше 4,5 м.

Ширина воріт для залізничних в'їздів повинна бути не менше 4,9м.

Криті проїзди автомобільних вагів і прийомних пристроїв мають бути шириною 3,5м і висотою не більше 3,5м.

Біля виїзних воріт автомобільних вагів встановлюються напрямні стовпи на відстані 1,0м від воріт.

Адміністрацією підприємства повинні бути розроблені і доведені до відома всіх робітників схеми руху транспортних засобів і пішоходів на території підприємства, які вивішуються біля входів та в'їздів на територію підприємства, а також на видних місцях в цехах та інших ділянках.

Дорожні знаки повинні бути добре помітні як вдень, так і вночі і забезпечувати надійну орієнтацію водіїв. Розмітка проїзної частини виконується із стійкого матеріалу. Розміри смуг і майданчиків визначаються розрахунками в залежності від кількості, типу і схеми розміщення транспортних засобів на стоянці. Майданчики і пішохідні доріжки на території підприємства повинні забезпечувати рух людей на місце виробництва по найкоротших маршрутах з найменшою кількістю перетинів з автомобільними дорогами і залізничними коліями. Вони повинні бути з твердим покриттям завширшки не менше 1,0 м.

Водоймища, басейни, градирні, що знаходяться на території підприємства, огороджують по периметру ґратами або щитами висотою не менше 1,0м. Біля них встановлюють плакати, які попереджають, що купатися тут заборонено. Всі люки, ями, відстійники на території підприємства повинні бути закриті. Тимчасово відкриті люки, шахти, а також ями, котловани, траншеї огороджують на висоту не менше 1,0м і в темний час освітлюють.

В місцях пішохідних переходів через канави, траншеї та інші перепони влаштовують міцні перехідні містки, завширшки не менше 0,8 м, обладнані з обох сторін поручнями висотою 1,0м. При влаштуванні тимчасових переїздів через канави і траншеї будують безпечні проходи з огорожею для пішоходів, А коли стає темно, територія підприємства повинна бути освітлена.

Тверде паливо, тару, будівельні матеріали зберігають на складах під накриттям або на спеціально відведених майданчиках. Горючі матеріали зберігають у відповідності до інструкції, згідно з місцевими органами пожежної охорони.

Склади і сховища рідкого пального та бензину повинні мати вентиляційні пристрої, надійне заземлення, необхідне для відведення статичного струму, при зливанні з ємкостей бензину або інших речовин, що швидко загоряються. Всі роботи в цих складах виконуються з застосуванням протипожежного інструменту. Територію підприємства необхідно щодня прибирати. Влітку, коли сухо, подвір'я перед прибиранням поливають водою, а взимку після очищення від снігу та льоду пішохідні доріжки посипають піском. До всіх будівель, споруд, обладнання, протипожежного інвентарю повинна бути забезпечена можливість вільного доступу для обслуговуючого персоналу, пожежних машин та інших засобів пожежегасіння. Протипожежні рови між будівлями та спорудами захаращувати та використовувати для складання матеріалів та обладнання забороняється

Велике санітарно-гігієнічне значення має озеленення території підприємства, а також створення біля цехів зон відпочинку. Озеленення ділянки має бути від 10 до 15% загальної площі підприємства, не менше. В межах нормативної протипожежної відстані висаджування дерев хвойних порід неприпустиме.

В зоні розміщення повітрянонадувних, компресорних та моторовипробувальних станцій забороняється висаджувати дерева, що виділяють при цвітінні пластівці, волокнисті речовини, опушене насіння

Для збирання і зберігання відходів виробництва потрібно відводити спеціальні майданчики з огорожею та зручними під'їзними шляхами, повинні бути передбачені спеціальні ділянки для розміщення очисних споруд виробничих, побутових і атмосферних стічних вод. Сміття необхідно збирати в металеві сміттєзбірники із щільно закритими кришками і щодня вивозити, а майданчик дезінфікувати.

На майданчику, відведеному для будівництва або реконструкції підприємства, необхідно передбачити ділянки для спортивних ігор, гімнастичних вправ, а також, добре обладнані, для відпочинку. Для цього потрібно, як правило, використовувати ділянки, віддалені від головних шляхів пересування транспорту, з найменшим забрудненням повітря і з найменшим впливом інших факторів.

Будівлі, в яких розміщуються лабораторії, їдальні, медпункти та інші об'єкти, які потребують захисту від шкідливого вплину пилу, газів, шуму та інгаляції, повинні бути захищені смугами зелених насаджень завширшки не менше 5,0 м.

ГР 26 ГРС- Ф УСТАТКУВАННЯ ЗГРГ ТЕМА 10 ВАГОВИМІРЮВАЛЬНЕ ОБЛАДНАННЯ

 

ТЕМА 10 ВИМІРЮВАЛЬНЕ ОБЛАДНАННЯ

 Класифікація ваговимірювального обладнання й вимоги до нього

 

На усьому шляху проходження товарного потоку непе­рервно відбувається якісний і кількісний облік товарно-мате­ріальних цінностей. Кількісні вимірювання проводяться в процесі приймання і відвантаження, підготовки до продажу на оптових і роздрібних підприємствах. Більшість продовольчих товарів і деякі непродовольчі товари зважують. Об'єм рідких товарів відміряють з допомогою мірних кухлів і мензурок, довжину деяких непродо­вольчих товарів — дерев'яними і металевими метрами. Вимірю­вальне обладнання широко застосовують також у технологічних лініях при дозуванні і фасуванні товарів. Вимірювання фізичних величин здійснюють за Міжнародною системою одиниць (СІ), яку введено в нашій країні у 1963 р. Згідно з цією системою одиницею довжини є метр, маси —кілограм, об'єму —кубічний метр.

Подальше удосконалення торговельно-технологічних процесів в торгівлі пов'язане з удосконаленням і впровадженням нових ба­гатофункціональних вимірювальних приладів.

В торгівлі і ЗРГ найчастіше застосовують ваги для кількісного вимірювання маси товару з використанням ефекту гравітаційних сил. Тому в даній главі їм буде приділено основну увагу.

Ваги, що застосовуються в торгівлі і ЗРГ, класифікують за різними ознаками.

За призначенням вагове обладнання поділяється на такі основні групи: загального призначення, технологічне, лабораторне, метрологічне, для спеціальних вимірювань. До вагового обладнан­ня загального призначення належать ваги, що широко застосову­ються у різних галузях (в промисловості, торгівлі, сільському господарстві, на транспорті) для зважування вантажів з метою їх обліку і виконання комерційних операцій. До технологічного вагового обладнання належать ваги і дозатори, що призначаються для зважування й дозування продукції при фасуванні. До лабора­торного вагового обладнання належать лабораторні ваги, які від­різняються особливими умовами застосування і високою точністю вимірювань. Їх використовують у товаровипробувальних станціях, ювелірних магазинах, у лабораторіях консервних заводів і ков­басних цехів тощо. До метрологічного обладнання належать метрологічні ваги і пристрої, що призначаються для виконання перевірочних робіт. До обладнання для спеціальних вимірювань належить обладнання, що призначається для визначення пара­метрів, які непрямо пов'язані з масою тіла (необхідне для обчислення кількості однакових за масою виробів, наприклад, монет, для вимірювання скручувального момента при перевірці міцності закріплення колби електролампи в цоколі тощо).

За ступенем автоматизації процесу зважування ваги бувають автоматичні, напівавтоматичні і неавтоматичні. На автоматичних вагах зважування і всі пов'язані з ним операції виконуються без участі людини (дозатори). На напівавтоматичних вагах автомати­зований лише процес зважування (визначення маси на елект­ронних вагах). На неавтоматичних вагах зважування виконується повністю з участю людини.

За способом установки на місці експлуатації вагове обладнання поділяють на настільне, пересувне і стаціонарне. До настільних належать ваги: гирьові, циферблатні, електронні, оптичні. Їх уста­новлюють на прилавок, робочий стіл. До пересувних належать платформові ваги, що призначаються для зважування великих вантажів. Переважно їх установлюють на підлозі й за необхідності пересувають на інше місце. Платформові стаціонарні ваги установ­люють на постійне місце експлуатації і переміщення їх неможливе без попереднього демонтажу.

За видом покажчикового (відлікового) пристрою розрізняють ваги гирьові, шкальні, шкально-гирьові, циферблатні, циферблат­но-гирьові, оптичні, електронно-індикаторні. На гирьових вагах масу товару визначають досягненням рівноваги шляхом підрахування маси гир, які зрівноважують масу товару. На шкальних вагах величину маси товару визначають за шкалою (або шкалами) по досягненні рівноваги переміщенням по шкалі пересувної вмон­тованої гирі. На шкально-гирьових вагах до значення гир, установ­лених на гирьотримачі, додають показання шкали.  На циферблатних вагах масу товару визначають за шкалою циферблата. На циферблатно-гирьових вагах підсумовують показання шкали ци­ферблата й гир, установлених на гирьову площадку. Показання зважування на оптичних вагах знімають з екрана, що світиться. На електронно-індикаторних вагах при накладанні товару на цифрово­му табло загоряються цифри, що вказують ціну одного кілограма товару, його масу й вартість. Такі ваги ще називають цифровими або дискретними.

За видом відліку показань зважування розрізняють ваги з візуальним відліком і з документальною реєстрацією. При візуаль­ному відліку робітник зчитує показання з табло, циферблата, шкали або підраховує масу гир. На вагах з документальною реєстрацією маса і вартість товару друкуються на чеках і стрічках.

За способом зняття показань ваги бувають з місцевим (робітник перебуває поряд з вагами) й дистанційним (робітник перебуває на відстані) способами зняття показань.

За конструкцією зважувального пристрою розрізняють важільні й електронно-тензометричні ваги. Конструкція і дія важільних вагів основані на законах рівноплечих і нерівноплечих важелів. Найпростіші важільні ваги побудовані за принципом рівноплечого важеля. Щоб досягти рівноваги, на обидва плеча треба діяти однаковою масою гир і вантажу. Вони мають невисоку межу зважування. Для досягнення більшої точності, швидкості й зруч­ності зважування, забезпечення наочності показань застосовується система нерівноплечих важелів, що зв'язані з вантажоприйомними і покажчиковими пристроями. Співвідношення малого і великого плечей важелів буває 1:2; 1:4; 1:5; 1:10 і т.д. до 1:100.

В електронно-тензометричних вагах основним конструктивним елементом є тензометричний датчик. Сприймаючи масу вантажу, він фіксує зусилля й перетворює його в електричний сигнал певної частоти. Сигнал надходить в електронний блок, з якого інформація виводиться на блок індикації і блок виведення інформації на зовнішній носій. На цифровому табло засвічуються цифри, які показують ціну й вартість товару.

За ознакою границі зважування в стандартах розроблений параметричний ряд вагів з максимальним зважуванням: у кіло­грамах — 1, 2, 3, 5, 6, 9, 10, 15, 20, 25, 30, 50, 60, 100, 150, 200, 250, 300, 400, 500, 600; у тоннах — 1, 2, 3, 5, 6, 10, 15, 20, 25, ЗО, 40, 50, 60, 100, 150, 200, 300 і т.д. до 1000. Для модернізованих вагів або заново розроблених, що виготовляються з 1989 р., найменша границя зважування повинна дорівнювати 5 % від найбільшої границі зважування.

 Для умовного позначення типорозмірів вагів застосовують ін­дексацію, що складається з букв і цифр. Перша буква в індексі характеризує конструкцію вантажо-приймального пристрою (В — важільно-механічні, Т — електронно-тензометричні). Друга буква характеризує спосіб установки вагів (Н — настільні, П — пере­сувні, С — стаціонарні). Цифра після цих букв визначає най­більшу границю зважування (до 1000 кг — в кілограмах, далі — в тоннах). Наступна буква характеризує вид покажчикового при­строю вагів (Г — важільні гирьові, Ш — важільні шкальні, Д — дискретно-цифрові, П — проекційні, Ц — циферблатні). Потім записують цифрові позначення виду відліку і зняття показань (1 — візуальний відлік, 2 — документальна реєстрація, 3 — відлік на місці установки вагів, 4 — дистанційний відлік). У деяких випад­ках після позначення відліку буквами позначають особливості вагів (А — автомобільні, В — вагонні, М — модернізовані, У — вдосконалену Наприклад, ВН-10Ц13У ваги важільні, настільні з найбільшою границею зважування 10 кг, циферблатні, з візуаль­ним відліком і місцевим способом зняття показань зважування; ВС-30Д24А — ваги важільні, стаціонарні, з найбільшою границею зважування 30 т, дискретно-цифрові, з документальною реєстра­цією і дистанційним відліком показань, автомобільні.

Також експлуатуються ваги, що мають іншу систему індексації. Наприклад, ВНВ-10 — ваги гирьові настільні відкриті з най­більшою границею зважування 10 кг; 9026 ВН-ЗД13 — 9026 — номер заводської розробки, ваги настільні з найбільшою границею зважування 3 кг, дискретно-цифрові, з візуальним відліком і місцевим способом зняття показань зважування; ВЦЛ-10М —ваги циферблатні, лоткові, з найбільшою границею зважування 10 кг, модернізовані.

Вимоги до вимірювального обладнання. Всі вимоги, що ставлять­ся до вагів, регламентуються стандартами на ваговимірювальне обладнання. Згідно з ними всі ваговимірювальні пристрої повинні відповідати визначеним метрологічним, торгово-експлуатаційним, санітарно-гігієнічним і естетичним вимогам.

До основних метрологічних вимог належать: точність зважування, стійкість, чутливість і сталість показань вагів.

До торгово-експлуатаційних і санітарно-гігієнічних вимог належать: висока швидкість зважуван­ня, наочність показань зважування, відповідність вагового приладу характерові товару, що зважується, міцність вагів, нейтральність матеріалу, зручність догляду за вагами.

Естетичні вимоги — це вимоги до форми кон­струкції і колірного вирішення. Ваги можуть бути червоними (для м'ясних відділів магазинів), синіми (для кондитерських віпділів), зеленими (для овочевих магазинів) тощо.

 

 

 

5.2. Загальні принципи будови і характеристика основних видів вагів

Ваги настільні циферблатні застосовуються як при безпо­середньому продажу товарів покупцям, так і в підсобних при­міщеннях і на складах — при прийманні і відпуску товарів дрібними партіями і при їх фасуванні. Ваги ВН випускають двоплощадкові (ВН-2Ц13 і ВН-10Ц13) й одно площадкові (ВН-ЗЦ13, ВЦЛ-10).

Вага ВН-10Ц13У (мал.87). Промисловість випускає також удосконалені модифікації  ВН-10Ц13У. Принцип дії таких вагів заснований на взаємному врівноваженні мас вантажно­го і гирьового важелів з візуальним відліком результатів зважуван­ня на шкалі покажчика. Особливістю конструкції циферблатних настільних вагів є поєднання дії двох важелів: рівноплечового і квадранта.  Наявність рівноплечого  важеля дає  змогу зважувати  вантажі  в кілограмах  з  допомогою  гирь, а квадранта – зважувати  вантажі в грамах за шкалою циферблата.

 

 

                                                 

 

Мал. 87. Схема ваги ВН-10Ц13У:

І — струнки; 2 — вантажоприймальний важіль; З — стрілка; 4— вантажоприймальна площадка; 5 — рідинний заспокоювач коливань; 6 — корпус ваги; 7 — головний важіль;    8 — ізолір; 9 — ніжка; 10 — тарувальна камера;11 — гирьова площадка;  12 — рівень;   ІЗ — квадрант; 14 — гирьовий важіль;  15 — шкала  

 

Противага дістала назву квадранта тому, що сектор її ко­ливань не перевищує четвертини круга (латиною «квадро»).

До елементів вагів належать мала гирьова й велика вантажоприймальна площадки. У вагів типу ВН-10ЦЗУ замість платформи застосовується знімна чашка для овочів і фруктів. Основною частиною вагів є здвоєний рівноплечий важіль   (коромисло),   що   складається   з двох однакових дугоподібних штаб. У центрі головного важеля розміщені дві опорні призми, з допомогою яких він опирається на подушки, вмонтовані в корпус вагів. Призми й подушки забезпечу­ють вищу чутливість вагів, служать для з'єднання й опирання важелів. На кінцях головного важеля розміщені чотири вантажоприймальні призми, на які опираються з одного боку гирьовий важіль з площадкою, з другого — вантажний важіль з площадкою. Гирьовий і вантажний важелі утримуються від перекидання пара­лельними тягами (струнами), розміщеними у верхній частині кор­пусу вагів.

Циферблатний покажчик являє собою автоматичний зрівноважувальний пристрій відліку з перемінним положенням рівно­ваги. Він має квадрант маятникового типу з двома спареними жорстко закріпленими покажчиковими стрілками і дві відлікові секторні шкали. Квадрант з допомогою стяжки з'єднується з вантажоприймальним важелем.

Камера під гирьовою площадкою слугує для врівноваження (тарування) ненавантажених вагів. Ваги тарують, змінюючи кіль­кість шматочків металу в тарувальній камері. Нижче вантажної площадки розміщується рідинний заспокоювач коливань, поршень якого зв'язаний штоком з вантажоприймальним важелем. Як галь­мову рідину беруть трансформаторне або машинне масло. Дія заспокоювача регулюється рифленою гайкою штока при знятій вантажній площадці. В разі відрегульованого заспокоювача стрілки при зважуванні коливаються три-чотири рази.

Для захисту механізму від пошкодження при транспортуванні слугує ізолір, що стопорить важільний механізм. Механізм вагів закритий металевим футляром. Циферблатна частина фуадра засклена, а в нижній частині стягнута конт­рольним гвинтом з пломбою. Для горизонтального встановлення ваги поста­чаються рідинним рівнем.

 

 

Мал.88. Вага ВН-ЗЦ13:

І — корпус; 2 — кронштейн; З — вантажоприймальна стрічка; 4 — місток; 5 — квадрант; 6 — опорна стрічка; 7 — шкала; 8 — покажчикова стрілка; 9 — вантажоприймальний сектор; 10 — зубчасте колесо; 11 — зубчаста рейка; 12 — заспокоювач коливань; 13 — гак

 

Вага ВН-ЗЦ13. (мал.88). Ваги одноплощадкові важільні з одноквадрантним зрівноважувальним пристроєм і тарокомпенсатором    призначаються   для

зважування товарів без застосування гир в межах 0,1)4—.5,0 г. Вага складається з вантажоприймальної площадки, вантажоприймального і проміжного важільних механізмів, циферблатного покажчика, аретира, тарокомпенсаційного пристрою з рукояткою, рівня й масляного заспокоювача. Шкала циферблата кругова, має 600 поділок, ціна поділки — 5 г. Вантажна площадка має рівну поверхню, а у вагів ВН-ЗЦ13-1 має вигляд знімної чашки для овочів і фруктів. Основний елемент вагів, квадрант, зв'язаний зі стрілками не жорстко, а через зубчасту передачу. Завдяки цьому стрілка фіксує масу вантажу на круговій шкалі, що дає змогу точніше проводити вимірювання. Особливістю конструкції таких вагів є тарокомпенсатор, що складається зі спіральної пружини, яка з'єднується з вантажоприймальним важелем. З допомогою тарокомпенсатора з показань вагів знімаються маси тари (до 400 г). Для запирання важільної системи при транспортуванні й зберіганні вагів застосовується аретир.

Для зважування овочів, фруктів, свіжої риби тощо використову­ють циферблатні лоткові ваги ВЦЛ-10А і ВЦЛ-10М. Такі ваги або підвішуються, або встановлюються на прилавку. Вони складаються з вантажоприймального лотка, циферблатного квадрантного по­кажчика, кругової шкали і стрілок, важільного механізму. Будова й принцип дії подібні до одноплощадкових вагів. Границі зважуван­ня становлять 0,5—10 кг, ціна поділки — 10 г.

 

5.3. Правила експлуатації ваговимірювального обладнання

Ваги необхідно утримувати в чистоті, що підвищує термін їх служби. Пил і бруд зчищають за допомогою м'якої тканини чи щіточки. Не дозволяється чистити призми, подушечки, шкали, важелі терпугом, шкіркою, наждаком, піском тощо. Частини вагів, що контактують з продовольчими товарами (площадки, чашки), щоденно слід промивати теплою водою з милом або содою, а потім просушувати. Для запобігання іржі корпус вагів протирають сухою тканиною, а нікельовані частини — тканиною, змоченою кількома краплями трансформаторного масла. Перед початком експлуатації вагів слід вивчити інструкцію, що додається до них. Настільні ваги мають бути установлені на рівній, міцній, горизонтальній основі, що не прогинається при най­більшому навантаженні. Для зважування важких вантажів товарні пересувні ваги установлюють в спеціальне заглиблення підлоги так, щоб платформа перебувала на рівні підлоги. Це полегшує накладання і знімання вантажів.

Для горизонтальної установки настільних циферблатних і елек­тронних і частини товарних пересувних шкальних вагів користую­ться гвинтовими ніжками. Якщо у пересувних вагів немає гвин­тових ніжок, то під ваги підкладають пластини, металеві чи дерев'яні. При правильно установлених вагах всі ніжки повинні спиратися на поверхню опори, пухир у рівні повинен бути розта­шований у центрі, а покажчики рівноваги — на нульовій позначці. Відхилення покажчика рівноваги від нульової позначки у ненавантажених вагів усувають зміненням маси баласту в тарувальній камері або обертанням тарувального вантажу. Підгонка стрілки до нульової поділки шляхом обертання установочних ніжок заборо­няється, тому що ваги будуть давати неточні показання.

Після установлення циферблатних вагів регулюють з допомо­гою демпфера частоту коливань стрілки. Регулювання вважають нормальним, якщо при накладанні вантажу стрілка після 3—4 періодів коливань зупиняється на відповідній позначці.

Продавець або комірник протягом робочого дня повинні кілька разів перевіряти правильність рівноваги й установки вагів.

При укладанні вантажу всі аретирні пристрої (аретир, ізолір) мають перебувати в закритому положенні. Вантаж кладуть обереж­но, якнайближче до центра вантажоприймальної площадки, щоб товар не торкався корпусу вагів й інших предметів. При відпуску товару в пакет чи папір на гирьову площадку необхідно покласти папір такого самого формату чи пакет. Після укладання вантажу відкривають аретир і знімають показання зважування. Урівно­важення вантажу при цьому залежно від виду вагів проводиться накладанням гир або переміщенням гирі по шкалі. На циферб­латних вагах масу вантажу в межах шкали визначають без застосу­вання гир за показаннями стрілки циферблата. Показання вагів слід зчитувати, перебуваючи прямо навпроти покажчикового при­строю.

На вантажоприймальних площадках вагів забороняється від­різати товар, розпаковувати й упаковувати вантажі. Необхідно дотримуватись встановлених для даних вагів границь зважування. Після зважування гирі потрібно знімати з вагів одночасно з товаром. Якщо маса товару велика, то спочатку знімають гирі, а потім товар. Гирі знімають без різких поштовхів.