ГР 46 ТПБКВзОТ ТЕМА4

 

ДРІЖДЖОВЕ ОПАРНЕ ТІСТО І ВИРОБИ З НЬОГО

 

У кондитерських цехах підприємств громадського харчу

вання використовують опарний і безопарний способи приготування дріжджового тіста. Спосіб приготування залежить від кількості здоби, що входить рецептури виробу. Якщо до складу дріжджового тіста входить невелика кількість здоби (цукор, жир), всі продукти кладуть у тісто одночасно. Такий спосіб приготування називається безопарним. У здобному густому тісті створюються несприятливі умови для бродіння. Оскільки велика концентрація цукру і жиру пригнічує жит­тєдіяльність дріжджових клітин, бродіння проходить мляво, клейко­вина утворюється низької якості. Щоб створити оптимальні умови для процесу бродіння, спочатку замішують тісто рідкої консистенції. Для його приготування використовують 60—70 % води, 35—50 %, бо­рошна 100%, дріжджів і 4 % (від маси борошна) цукру. Ця частина тіста називається опарою, а спосіб приготування тіста — опарним. Коли опара добре вибродить, до неї додають здобу і решту борошна.

Чим більше використовується здоби для приготування тіста, тим більше потрібно дріжджів і менше води.

У таблиці 13 вказано співвідношення продуктів, що входять до складу різних видів дріжджового тіста (у %).

 

 Процеси, що відбуваються при формуванні й випіканні тіста

На всіх технологічних етапах у процесі замішування, бродіння і достигання тіста відбуваються складні фізичні, хімічні й біохімічні процеси, що змінюють структуру, об'єм, масу і смакові якості тіста.

Замішування тіста

При додаванні води до борошна відбувається набрякання би­ків борошна і зерен крохмалю. Зв'язане тісто утворюється, якщо у борошні вміщується биків не менше 7 %. Під час набрякання протягом 20—30 хв. білки борошна поглинають і зв'язують воду приблизно у 2 рази більше за власну масу.

При цьому утворюється так звана клейковина. Якість клейко­вини залежить від «сили» борошна.

З «сильного» борошна (з вмістом клейковини 35-40 %) утво­рюється еластична, пружна клейковина, яка добре утримує вугле­кислий газ, а тісто, виготовлене з такого борошна, добре підніма­ється і зберігає форму виробів.

Процес набрякання крохмальних зерен під час замішування і бродіння тіста відбувається повільно, оскільки для інтенсивної клейстеризації (набрякання) необхідні, підвищена температура (не нижче 54°С) і підвищена вологість. Під час замішування тіста крох­маль поглинає всього до 30 % води від власної маси.

Співвідношення борошна і води при замішуванні дріжджового тіста повинно бути приблизно таким: здоба звичайна — 1:0,41; пиріжки смажені -1:0,54; пиріжки печені — 1:0,47.

На формування тіста значною мірою впливає кількість і тем­пература води. Зі збільшенням кількості води прискорюється про­цес бродіння, посилюється дія ферментів борошна і дріжджів. Чим більша вологість тіста, тим більший вихід готових виробів. Проте вологість виробів не повинна перевищувати норму, оскіль­ки при цьому знижується їхня харчова цінність.

На водопоглинаючу здатність борошна впливає вміст цукру у тісті. Збільшення кількості цукру при замішуванні тіста зменшує здатність борошна поглинати воду і пригнічує життєдіяльність дріжджових грибків.

Вміст кухонної солі до 0,1 % від маси борошна покращує про­цес бродіння. Якщо кількість солі становить 1,5—2 % (за рецепту­рою) від маси борошна, процес бродіння гальмується.

При додаванні до тіста чималої кількості жиру знижується життєдіяльність дріжджів і зменшується пружність клейковини. Жири, що додають у тісто, повинні мати пастоподібну консистенцію.

У такому стані вони рівномірно розподіляються в тісті у вигляді тонких плівок і краще утримують вологу, а це сприяє одержанню пористої структури виробів.

Бродіння і достигання тіста

Під час приготування дріжджового тіста використовують біо­хімічний спосіб розпушування, за якого як розпушувач викорис­товують дріжджі. Під час бродіння, внаслідок дії ферментів бо­рошна і дріжджів, тісто набуває особливих фізичних властивос­тей: пружності, розтяжності й еластичності. Окрім цього, під час бродіння спостерігається накопичення вуглекислого газу в тісті й утворення пухкої структури.

У процесі приготування тіста бродильні мікроорганізми (дріжджі) розвішаються і розмножуються. Оскільки дріжджі можуть живитися тільки простими речовинами, а саме простими цукрами (глюкозою, фруктозою), то під дією ферментів дріжджів, складні речовини, що містяться у тісті, розкладаються на прості. Так, жир гідролізується і розщеплюється на гліцерин і жирні кислоти. Цукор (сахароза), який додавали при замішуванні тіста, і масні цукри борошна гідролізу­ються до глюкози і фруктози. Крохмаль борошна розкладається до мальтози. Але не всі цукри розщеплюються. Кількість молочного цукру (лактози) у процесі бродіння не змінюється. Коли в тісті накопичиться достатня кількість простих цукрів (поживних речовин для дріжджів), починається інтенсивний процес бродіння. Прості цукри під дією ферментів дріжджів розкладаються на вуглекислий газ і етиловий спирт, тобто відбувається процес спиртового бродіння:

С6Н12О6 = 2С02↑+2С2Н5ОН.

При спиртовому бродінні в тісті накопичується вуглекислий газ і спирт. Бульбашки газу поступово розширюються і розтягують клей­ковину, внаслідок чого тісто набуває пористості й збільшується в об'ємі. На інтенсивність спиртового бродіння впливає також і тем­пература тіста. Найсприятливіша температура для бродіння — 35°С Температура тіста при замішуванні не повинна перевищувати 40°С.

У процесі бродіння тісто набуває кислого смаку (тому його іно­ді називають кислим), оскільки одночасно з дріжджами в ньому розвиваються і розмножуються молочнокислі бактерії, які потрап­ляють у тісто під час замішування разом із сировиною і з повітря Внаслідок молочнокислого бродіння утворюється молочна кислота:

С6Н12О6 - 2СН3СООН.

Одночасно з молочною кислотою утворюється приблизно 25— ЗО % інших кислот (оцтова, щавлева, винна). Молочна кислоті

пригнічує розвиток шкідливої мікрофлори, сприяє кращому набря­канню білків, збільшенню об'єму виробів, надає їм приємного смаку.

Під час бродіння тіста продовжуються ті ж самі процеси, що і при замішуванні. Спостерігається подальше набрякання білків, зе­рен крохмалю і достигання тіста.

Дріжджові грибки і молочнокислі бактерії в тісті майже неру­хомі, використавши навколо себе всі поживні речовини, посту­пово припиняють життєдіяльність. Вуглекислий газ, який утво­рюється навколо них, також гальмує процес бродіння. Щоб відно­вити процес бродіння, тісто обминають. При цьому тісто частково звільнюється від надлишку вуглекислого газу, дріжджі й молоч­нокислі бактерії перемішуються на нові ділянки з поживними речовинами. Після обминання процес бродіння прискорюється і тісто швидко збільшується в об'ємі. Внаслідок обминання створю­ється більш рівномірна пористість тіста. Під час бродіння тіста роблять одну чи дві обминки. Кількість їх визначається якістю клейковини і густиною тіста. Чим густіше тісто і чим сильніша клейковина, тим більше робиться обминок.

Тісто рідшої консистенції і зі слабкою клейковиною готують без обминок. Тісто, що обминається, вищої якості. Але якщо тісто обминати часто, знижуються якісні показники тіста, погіршується смак виробів, вони стають дуже кислими.

Під час бродіння зменшується маса тіста, тобто відбувається втрата сухих речовин. Вуглекислий газ і спирт, які утворюються внаслідок розщеплення простих цукрів, звітрюються у процесі бродіння і випікання.

Випікання дріжджового тіста

Глибокі зміни спостерігаються в тісті під час теплової обробки. Процес прогрівання тістової заготівки відбувається нерівномірно: спочатку прогріваються поверхневі шари, а потім — центральна частина виробу. В перші 5—6 хв. випікання вироби інтенсивно збільшуються в об'ємі. Пояснюється це кількома причинами. По-перше: в нижній частині виробу, що стикається з нагрітим подом печі, починають інтенсивно звітрюватися і перетворюватися на пару волога і спирт. При підвищенні температури в середині ви­робів вуглекислий газ, спирт, водяна пара і повітря, що знаходять­ся в тісті, розширюються, тиск підвищується і тісто збільшується в об'ємі на 10—30 %. Тому дуже важливо, щоб під печі був добре нагрітим і мав температуру не нижче ніж 200°С. По-друге: у перші хвилини випікання прискорюється процес бродіння.

Дріжджові грибки продовжують свою життєдіяльність доти, доки температура в середині виробу не досягне 45°С. За такої тем­ператури процес бродіння різко уповільнюється, а за 50°С майже повністю припиняється. Життєдіяльність молочнокислих бактерій припиняється при температурі нагріву тіста до 70°С.

У перші хвилини випікання на поверхні виробів утворюється тонка, еластична шкоринка, яка утримує випари всередині виро­бів і в той же час не перешкоджає збільшенню їхнього об'єму. Згодом, коли температура на поверхні виробів досягне 100°С і вся волога, що міститься у поверхневих шарах, звітриться, шкоринка твердішає і відбувається закріплення досягнутого об'єму. Темпе­ратура шкоринки швидко зростає і наприкінці випікання стано­вить 160—180°С. Зі зростанням температури у шкоринці відбува­ються складні фізико-хімічні процеси, які зумовлюють її зовніш­ній вигляд і смакові якості. При температурі 110°С починається процес декстринізації крохмалю: крохмальні зерна руйнуються і клейстер, що в них знаходився, розтікається по поверхні, заглад­жує дрібні тріщини і робить шкоринку гладенькою. Під дією ви­сокої температури крохмаль розкладається на прості цукри (декс­трини), які мають жовтувате забарвлення і солодкуватий смак. Ін­тенсивне коліруваня шкоринки починається за температури 140°С, коли відбувається карамелізація цукрів.

Продукти карамелізації мають коричневате забарвлення. Не­повторний аромат і смак шкоринки формується як наслідок реак­ції між простими цукрами і амінокислотами.

Температура в середині виробів, хоча й повільніше, але також підвищується. Наприкінці випікання вона становить 95—97°С, а в зовнішніх шарах значно перевищує 100°С. За такої температури закінчуються хімічні й біологічні процеси, які перетворюють тісто на готовий виріб.

У процесі теплової обробки дріжджових виробів відбуваються зміни основних речовин тіста: денатурація білків (починається за температури 60—70 ⁰С) і клейстеризація крохмалю (починається за 54-60°С). В середині виробів утворюється каркас і закріплю­ється пориста структура. Клейстеризація крохмалю відбувається за рахунок вільної вологи, що міститься у тісті, а також волога, що виділяється білками при їхній коагуляції (денатурації). Про­цес клейстеризації крохмалю відбувається повільно (у тісті недо­статня кількість води) і закінчується при прогріванні виробів до температури 95—97 ⁰С.

Внаслідок зменшення вільної вологи з середині виробів утво­рюється суха, пориста м'якушка, яка складається з денатурованих білків і набряклих, частково оклейстеризованих крохмальних зе­рен. Під час випікання збільшується вміст продуктів розкладу крох­малю — декстринів.

У готових випечених виробів температура у центральній частині м'якушки становить 95—97 ⁰С. Готовність, виробів з дріжджового тіста визначають, як правило, за органолептичними показниками: кольором шкоринки, структурою м'якушки, зовнішнім виглядом.

Для багатьох борошняних виробів визначені фізико-хімічні по­казники якості, враховані в стандартах і технічних умовах (табл. 14).

Таблиця

Вироби	Вологість м’якушки	Кислотність	Вміст з розрахунку на суху речовину
			цукор	жир
Здоба звичайна	37	2,5	0,7	5,5
Здоба виборзька	35	2,5	15,8	5,0
Любительські рогалики	35	2,5	13,5	9,5

У процесі випікання в тісті утворюються нові смакові й аро­матичні речовини, змінюється колір виробів. Золотисто-коричневий колір виробів формується з продуктів багатьох реакцій (карамелізації цукрів, декстринізації крохмалю, меланоїдиноутворення).

Внаслідок реакції! між амінокислотами і цукрами, крім меланоїдинів, утворюються різні альдегіди (фурфурос мурашина кислота), які також визначають аромат і специфічний смак.

Втрати маси виробів під час випікання і зберігання

Під час випікання і зберігання спостерігається втрата маси ви­робів. Зменшення маси заготівки з тіста під час випікання назива­ють упіканням, а зменшення маси виробів при остиганні і збері­ганні — усиханням. Пі втрати відбуваються переважно за рахунок випаровування вологи з поверхні виробів і. незначною мірою, при звітрюванні парів спирту, вуглекислого газу і летких кислот. Вели­чина упікання зворотно пропорційна питомій поверхні виробів: чим менша маса, тим більший розмір упікання. На розмір упікання та­кож вливає температура і час випікання: чим довше і при нижчій температурі випікають вироби, тим більший розмір упікання. Щоб знизити розмір упікання дріжджових виробів, необхідно дотримува­тися температурного режиму випікання.

Величина усихання залежить від частки вологи у готовому ви­робі, величини поверхні іі стану шкоринки. Чим більша поверхня і вологість, тим більше усихають вироби.

Для зниження розміру усихання, слід прискорити процес охо­лодження виробів, створивши посилену вентиляцію у приміщенні, де зберігаються випечені вироби.

Норми втрат маси виробів з дріжджового тіста при тепловій обробці становлять: пиріжки 10%, розтягаї звичайні 10%, розтягаї закусочні -  17 %, ватрушки – 15%, білочки -  14 %.