ГР 26 ГРС-Ф Гігієна та санітарія в галузі Тема 3. Санітарно-гігієнічне забезпечення безпеки та якості харчування у закладах ресторанного харчування

 

Тема 3. Санітарно-гігієнічне забезпечення безпеки та якості харчування у закладах ресторанного харчування

  

Документами, що підтверджують якість та безпеку харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів, є:

-                  декларація про відповідність, що видається виробником продукції на кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, або сертифікат відповідності чи свідоцтво про визнання відповідності, що видаються на:

а) харчові продукти та супутні матеріали, призначені для реалізації на

внутрішньому ринку України;

б) продовольчу продукцію вітчизняного виробництва, призначену для експорту (якщо це передбачено умовами контракту чи міжнародною угодою, в якій бере участь Україна) ;

-                  висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, свідоцтво про державну реєстрацію, гігієнічний сертифікат, що видаються:

-                  висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи на: нові харчові продукти;

-                  харчові продукти та продовольчу сировину промислового виробництва;

-                  супутні матеріали;

-                  свідоцтво про державну реєстрацію – на спеціальні харчові продукти; гігієнічний сертифікат – на: кожну партію плодоовочевої, плодово-ягідної та баштанної продукції, вирощеної в Україні та призначеної для реалізації на внутрішньому ринку чи подальшої промислової переробки; кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів, призначену для експорту (якщо це передбачено умовами контракту чи міжнародною угодою, в якій бере участь Україна) ; ветеринарні документи (ветеринарна довідка, ветеринарне свідоцтво, ветеринарний сертифікат), що видаються:

-                  ветеринарна довідка – на кожну партію (тушу) продовольчої сировини та харчових продуктів тваринного походження (щодо їх ветеринарно-санітарної якості та безпеки), призначених для реалізації в межах адміністративного району;

-                  ветеринарне свідоцтво – на кожну партію (тушу) продовольчої сировини та харчових продуктів тваринного походження (щодо їх ветеринарно-санітарної якості та безпеки), призначених для реалізації в межах України;

-                  ветеринарний сертифікат (міжнародний ветеринарний сертифікат) – на кожну партію продовольчої сировини та харчових продуктів тваринного походження, призначену для експорту;

-                  сертифікат якості та карантинний дозвіл, що видаються на:

-                  зерно та продукти його переробки;

-                  картоплю, овочі, плоди, ягоди і баштанні культури (крім харчових продуктів зазначеної групи промислового виробництва).

М’ясо і м’ясопродукти відносяться до харчових продуктів високої харчової і біологічної цінності. Вони забезпечують організм людини повноцінними білками. М’ясо також є цінним джерелом жиру, мінеральних речовин і мікроелементів.

Якість м’яса і м’ясопродуктів визначається перед забійним станом тварин, технологією процесу забою і обробки туш, а також санітарногігієнічними умовами при транспортуванні, зберіганні і переробці. 

Санітарно-гігієнічні дослідження м’яса проводять відповідно до ГОСТ 726954.

Риба є продуктом швидкого псування, оскільки її м’язева тканина може запліднюватися мікрофлорою через кишечник, слиз шкіри і жабри. Висока вологість тканини, ніжна структура м’язевих волокон, відсутність щільних утворень сприяють інтенсивному розвитку мікроорганізмів і розповсюдження їх по тілі риби. В свіжій рибі при несприятливих умовах зберігання вже через 12-24 години виявлять признаки порчі.

Молоко може представляти велику епідеміологічну небезпеку, якщо містить патогенні мікроорганізми. Патогенні організми можуть попадати в нього від хворих людей чи тварин, з посуду та інвентарю. Основними захворюваннями, що передається людині через молоко є туберкульоз, ящур.

Основними критеріями санітарно-гігієнічної експертизи є об'єкти, вид експертизи, її показники.

Об'єктом експертизи є сировина, напівфабрикати, готові продукти рослинного і тваринного походження, а також товар і його упакування, технологічні процеси, виробничий і обслуговуючий персонал.

Санітарно-гігієнічна експертиза проводиться за гігієнічними показниками, які поділяються на три групи: санітарно-гігієнічні, санітарноепідеміологічні, санітарно-токсикологічні.

Санітарно-гігієнічні показники характеризують харчову і біологічну цінність продуктів харчування, їх визначають дослідженням органолептичних властивостей, хімічного складу сировини, готових продуктів харчування, товарів, встановлюючи рівень задоволення потреб організму людини в енергетичному, пластичному матеріалі, ферментах.

Санітарно-епідеміологічні та санітарно-токсикологічні показники характеризують шкідливість і безпеку харчових продуктів, вони включають:

-                  визначення показників максимально допустимих рівнів (МДР) хімічних забруднювачів – пестицидів; радіонуклідів; показників

мікробіологічної безпеки;

-                  паразитологічні показники безпеки рибних і нерибних водних

продуктів, м'яса;

-                  показники гранично допустимих концентрацій (ГДК) контамітантів.

Харчові продукти являють собою складні багатокомпонентні системи, біологічну цінність яких забезпечують так звані аліментарні речовини – білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини, вітаміни, необхідні для повноцінного харчування. Інша група речовин умовно названа не аліментарними, що бере участь у формуванні органолептичних властивостей, включає також анти аліментарні фактори, які заважають засвоєнню і перетравленню їжі. До цієї групи належать й природні токсичні речовини.

До третьої групи речовин, які містяться у харчових продуктах, належать сторонні потенційно токсичні речовини антропогенного походження. Ці речовини називають чужорідними – ксенобіотиками, екзогенними або домішками.

У різних країнах дослідники застосовують для назви цих речовин різні терміни. В Україні застосовують термін «чужорідні хімічні речовини (ЧХР) «, до яких відносять також речовини, спеціально добавлені у харчові продукти (добавки), і хімічні речовини, що забруднюють їх на всіх етапах життєвого циклу – виробництво, зберігання, транспортування, обробка тощо. Шкідливі хімічні речовини можуть входити до хімічного складу натуральних продуктів (наприклад, алкалоїди, сполуки пептидної природи) або з'являтися в продуктах за визначених умов: під час проростання картоплі, нерестування риб, збирання бджолами меду з рослин, які надають йому отруйних властивостей. Продукція, яку отримують в аномальних біогенних зонах, може мати підвищений вміст мікроелементів (фтору, ртуті, селену, деяких інших), що робить її небезпечною для харчування.

Забруднення може носити антропогенний характер, тобто виникати внаслідок діяльності людини. Чужорідні хімічні речовини (ЧХР) – ксенобіотики, які забруднюють продукти, можуть бути неорганічної і органічної природи, зокрема мікробіологічного походження.

До них не відносяться такі речовини, що додаються в харчові продукти, як вітаміни і провітаміни, мікроелементи, кухонна сіль, приправи, ароматичні і смакові речовини природного походження, а також інертні механічні домішки.

ЧХР включають сполуки, які за своєю природою і кількістю не характерні для натурального продукту, але можуть бути добавлені з метою удосконалення технології, збереження або покращення якості продукту, його харчової цінності.

Особлива увага звертається на контролювання вмісту ртуті у рибі, рибопродуктах, зернових і молочних продуктах; кадмію – в рослинних, молочних, м'ясних і рибних продуктах; свинцю – крім тих, що перераховані для кадмію, у консервах.

Радіонукліди, які надійшли у навколишнє середовище після аварії на ЧАЕС; радіоактивні елементи представлені довго існуючими ізотопами – радіонуклідам цезію-137 і стронцію-90, які надходять в рослини через кореневу систему. В харчову сировину вони можуть потрапляти з кормами і далі – з молоком, м'ясом тощо – в організм людини.

Нітрати надходять в організм людини більш за все з овочами (70-80% добової норми), накопичуються при внесенні добрив в грунт, заносяться з водою.

Мікотоксини – велика група низькомолекулярних токсичних метаболітів, які продукуються мікроскопічними (пліснявими) грибами. Деякі з мікотоксинів поряд із загальнотоксичною дією мають канцерогенні, мутагенні, тератогенні, екстрогенні і галюциногенні властивості.

Найчастіше мікотоксини уражають продукти рослинного походження – зернові, бобові, горіхи, фруктоовочеву продукцію. Афлатоксином В1, забруднюються кукурудза, рис, соняшникова олія, білкові ізоляти; мікотоксином М1, – молочні продукти; дезоксіваленом – пшениця, кукурудза, продукти їх переробки; патуліном – фруктові і овочеві соки і пюре, джеми, мармелад (несульфітовані) ; зеароленом – пшениця і продукти її переробки (олії тощо) ; Т2 токсином – просо, насіння олійних культур, олія, кукурудза і продукти її переробки.

Гістамін утворюється в свіжомороженій рибі (скумбрії) і продуктах її переробки – філе, кулінарних виробах, консервах. Накопичується в м'язевій тканині риб до концентрації, яка надає продукту токсичних властивостей. Кількість гістаміну збільшується внаслідок порушень режимів зберігання, технології відтаювання, термінів зберігання перед термічною обробкою риби. Харчові отруєння – гострі (рідко хронічні) захворювання, що виникають унаслідок споживання їжі, яка масивно обсіменена певними видами мікроорганізмів або містить токсичні для організму речовини мікробної або немікробної природи. 

В основу класифікації харчових отруєнь покладені етіологічний і патогенетичний принципи.

Харчові отруєння ділять на 3 групи: мікробні, немікробні і не уточненої етіології. Мікробні харчові отруєння за патогенезом ділять на токсикоінфекції, токсикози і міксти (змішаної етіології). У підгрупі токсикозів розрізняють бактеріо- і мікотоксикози.

Класифікація харчових отруєнь:

Токсикоінфекції – Бактерії роду Е. соli (ентеропатогенні серовари), Бактерії роду Ргоіеиз, Ентерококи, Спороносні анаероби, Патогенні галофіли, Маловивчені мікроорганізми Citrobacter, Hafnia, Yersinia, Aeromonas тощо.

Мікробні – Токсикози.

Бактеріози токсикози – Ентеротоксигенні стафілококи.

Мікотоксикози Гриби, Гриби роду Fusarium, Гриби роду Claviceps purpurea.

Міксти (змішаної етіології) – отруєння продуктами, отруйними за своєю природою Вас. сегеиз. і ентеротоксигенний стафілокок, В. ргоіеив і ентеротоксигенний стафілокок.

Рослинного походження: отруйні гриби (бліда поганка, мухомор, сатанинський гриб тощо) ; умовно-їстівні гриби, які не підлягли правильній кулінарній обробці (зморшки, сморжі, валуї, вовнянки, грузди тощо). Дикорослі і культурні рослини (дурман, блекота, вех отруйний, болиголов плямистий, беладона, аконіт, бузина тощо). Бур'ян злакових культур з отруйним насінням (триходесма, геліотроп, софора тощо).

Тваринного походження – ікра і молочко деяких видів риб (маринка, севанський хромуль, вусач, голкобрюх тощо).

Немікробні – отруєння продуктами, отруйними за певних умов.

Рослинного походження – гіркі ядра кісточкових плодів (персик, абрикос, вишня, мигдаль тощо), що містять амігдалін. Горішки (насіння) бука, тунга, рицинів тощо. Боби сирої квасолі, що містять фазин. Проросла (зелена) картопля, що містить соланін.

Тваринного походження – печінка, ікра і молочко деяких видів риб (минь, щука, скумбрія), мідії.

Мед (у разі збору бджолами нектару з отруйних рослин).

Отруєння домішками хімічних речовин – пестициди. Харчові добавки (недозволені і використані у недозволеній дозі).

Домішки, що мігрують у їжу із обладнання, інвентаря, тари, пакувальних плівок тощо: солі важких металів (свинець, мідь, цинк тощо), миш'як, хімічні речовини синтетичних полімерних матеріалів. Решта домішок.

Невизначені – Аліментарна пароксизмально-токсична міоглобінурія (гафська хвороба).

Харчові токсикоінфекції – поліетіологічне захворювання, яке виникає при попаданні в організм разом з їжею мікробних агентів і (або) їх токсинів. Для хвороби типово гострий початок, бурхливий перебіг, симптоми загальної інтоксикації та ураження органів травлення.

Збудники – стафілококової ентеротоксіни типу А, В, С, Д, Е, сальмонелльозу, шигел, ешеріхіями, стрептококи, спорових анаероби, спорових аероби, галофільние вібріони. Механізм передачі фекально-оральний. Джерело інфекції – хвора людина або бактеріоносіями, а також хворі тварини та бактеріовиделітелі. Хвороба може протікати як у вигляді спорадичні випадків, так і спалахів. Захворюваність реєструється в протягом всього року, але трохи збільшується в теплу пору.

Симптоми, ознаки і протягом харчова токсикоінфекція.

Інкубаційний період короткий – до кількох годин. Відзначається озноб, підвищення температури тіла, нудота, багаторазова блювота, спазмові болю в животі, переважно в клубової областях.

Приєднується частий, рідкий стілець інколи з домішкою слизу. Спостерігаються явища інтоксикації: запаморочення, головний біль, слабкість, зниження апетиту.

Діагноз інфекційних харчових отруєнь ставиться на підставі клінічної картини, епідеміологічного анамнезу і лабораторних досліджень. Вирішальне значення мають результати бактеріологічного дослідження випорожненні, блювотних мас, промивних вод шлунка.

Близько 70% дітей до 14 років страждають на гельмінтози. Відомо понад 150 видів гельмінтів, з них 30 – найпоширеніші.

Прояви хвороби можуть бути різноманітними, що залежить від виду глистів, місця їх локалізації в організмі людини, їх кількості. Майже завжди захворювання супроводжується втратою маси тіла, загальним нездужанням, запамороченнями, роздратованістю.

При паразитуванні гельмінтів у кишечнику спостерігаються запори, проноси, нудота, інколи блювота; в печінці – жовтяниця, набряки; в легенях – кашель, виділення з носа. При всіх видах захворювання знижується працездатність, а у дітей відбувається затримка фізичного та психічного розвитку, росту, статевого розвитку, порушення пам'яті тощо.

Висока захворюваність на гельмінтози спостерігається внаслідок нехтування простими правилами гігієни. Найбільш вірогідне зараження відбувається через немиті після туалету руки або через забруднені фекаліями продукти сільського господарства. Поверхня принесених з ринку овочів, ягід та зелені може бути забруднена великою кількістю личинок глистів – аскарид, волосоголовців.