ГР 26 ГРС-Ф Устаткування ЗГГР Практична робота

 

Практична робота

Тема: Обладнання для послуг оздоровчого комплексу, спортивних видів розваг.

Мета: засвоїти класифікацію, конструктивні особливості, принцип дії, технічні характеристики, розрахунки обладнання для послуг оздоровчого комплексу, спортивних видів розваг.

Матеріальне забезпечення роботи: інструкції до роботи, ілюстрації різних видів обладнання для послуг оздоровчого комплексу, спортивних видів розваг, зразки, підручники.

Зміст теми:

1.          Оснащення приміщень для біологічного відновлення організму та занять спортом.

2.          Устаткування для плавальних басейнів, саун, тренажерних залів, соляріїв, масажних, спортивних залів.

3.          Класифікація устаткування для послуг оздоровчого комплексу, спортивних видів розваг, принцип дії, основні технічні характеристики та правила експлуатації.

Загальні відомості:

Відповідно до «Методики визначення відповідності готелів критеріям оцінки певної категорії», а також документів, що надані до проектів, надіслані листом Державного агентства України з туризму та курортів від 07.12.2011 №939, у готелях мають бути передбачені приміщення для біологічного відновлення організму та занять спортом. («Про затвердження Методики визначення відповідності готелів критеріям оцінки певної категорії», а також документи, що надані до проектів, надіслані листом Державного агентства

України з туризму та курортів від 07.12.2011 № 939.) До їх складу входять:

-           плавальний басейн або сауна з міні басейном;

-           плавальний басейн;

-           відкритий басейн мінімальною площею 60 м² з підігрівом;

-           закритий басейн мінімальною площею 40 м² з підігрівом;

-           наявність сауни (мінімум 4 місця);

-           фітнес-зал (мін. 30 м²), що має не менше чотирьох різних тренажерів;  солярій;

-           масаж (різні види);

-           джакузі;

-           салон краси , що надає не менше чотирьох різних видів косметичних процедур;

-           водні оздоровчі процедури, якщо пропонується не менше чотирьох різних видів процедур;

-           теніс;

-           міні-гольф;

-           майданчик для дитячих ігор;

-           прокат спортивного спорядження (наприклад, лижі, човни, велосипеди) та приміщення для його зберігання.

Плавальний басейн, сауна, тренажерний зал, солярій, масажна, спортивний зал – мінімум два об’єкти (обов’язково для готелів ***, що розташовані на курортних зоні).

1. Класифікація устаткування для послуг з організації дозвілля у закладах готельно-ресторанного господарства

Для оснащення приміщень для біологічного відновлення організму та занять спортом, у тому числі фітнес клубів, тренажерних залів застосовують тренажери.

Тренажер (від англ. train – виховувати, навчати, тренувати) – механічне, електричне або комбіноване навчально-тренувальне пристрій, штучно імітує різні навантаження або обставини (ситуацію). Тренажери можуть бути навчальними (імітаційними) або спортивними.

Спортивний тренажер – пристрій для виконання тих чи інших вправ, спрямованих на тренування серцево-судинної системи, розвитку сили м’язів або розвитку координації та узгодженості роботи різних груп м’язів при виконанні складних рухів.

Існують різні класифікації тренажерів: за призначенням (для фізичної, технічної, тактичної підготовки, для відновлення працездатності, контролю і т.

д.); за структурою (механічні, електричні, зі зворотним зв’язком, зі строкової інформацією і т. д.); по принципом дій (светозвукотехніческіе, електромеханічні, цифрові моделюють, кібернетичні і т. д.); за формоюнавчання (індивідуального, групового і поточного використання); за логікою роботи (з лінійною або розгалуженою програмою, з альтернативним вибором рухової дії або з вільним конструюванням програми відповіді і т. п.). Класифікація тренажерів

1.      за дією на організм: для активних та пасивних тренувань.

2.      за призначенням:

ü для фізичної, технічної, тактичної підготовки – спортивні:

-       для розвитку рухових якостей (швидкості, витривалості, гнучкості, спритності), 

-       для тренування і зміцнення м’язів (силові тренажери);

-       тренажери для відпрацювання та вдосконалення спортивної техніки і аналізаторних функцій організму (технічних прийомів у спорті: гірськолижні тренажери, тренажери для скелелазіння ін.)

ü для відновлення працездатності, контролю за станом – лікувальні (кардіотренажери (аеробні); загальнозміцнюючий дії (підвищують загальний тонус організму, тренують серце, сприяють спалюванню зайвих калорій

(наприклад, велотренажери);

ü професійні та аматорські;

3.за використанням – індивідуальні та колективні;

4.за впливом на організм – локальним (коли в роботі беруть участь окремі м’язові групи), регіональним (у роботі бере участь приблизно третя частина м’язів) і загальним (в роботі задіяно більшість м’язів)

У спортивно-оздоровчих центрах і лікувальних установах використовуються ізотонічні тренажери для пасивних тренувань – тонусні столи. Це комплекс тренажерів для гімнастики в положенні «сидячи» або «лежачи». Тренажери складаються з нерухомої частини, яка служить опорою тілу і рухомої частини або частин, які приводить в рух спеціальний механізм. Спочатку тонусні столи застосовувалися, як фізіотерапевтичні тренажери в різних областях медицини. Тренажери виключають шкідливе навантаження на хребет, серцево-судинну систему і суглоби. Останнім часом тонусні столи використовуються в жіночих спортивно-оздоровчих клубах для тренування і підвищення тонусу м’язів.

Для більш ефективного впровадження тренажерів у процес фізичного виховання необхідно, щоб вони відповідали певним вимогам:

-     безпечність, надійність в експлуатації,

-     мати невеликі габарити і масу,

-     естетичність,

-     технологічність, ремонтопридатність,

-     безвідмовність в роботі,

-     надавати можливість дозування навантаження,

-     відповідали антропометричним і функціональним особливостям спортсменів (ергономічними)

-     мати програми занять.

 

Приклади тренажерів

Орбітреки  еліптичні тренажери. Орбітреки мають ряд унікальних характеристик, які докорінно відрізняють їх від інших кардіотренажерів. Завдяки плавній еліптичній амплітуді руху, заняття на орбітреку чимось нагадують лижну прогулянку	Бігові доріжки  це можливість регулярно здійснювати оздоровчі пробіжки незалежно від погоди і пори року
Велотренажери  це прекрасні кардіотренажери, що мають свої незаперечні переваги. Крутити педалі на велотренажері набагато легше фізично, ніж робити пробіжку	Спінбайк  це кардіотренажер, вправи на якому схожі з їздою на професійному велосипеді для велотреку
Степери. Степери є дуже своєрідним різновидом кардіотренажерів. Їх конструкція дозволяє здійснювати «сходження» по уявних сходах	Гребні тренажери. Універсальний вид  тренажера, ефективний для розвитку, витривалості, сили

 

Бігові доріжки

Бігова доріжка Discovery Motion 6.0 (5000 Plus) Технічна характеристика: Тип дисплея: 6-ти дюймовий LСD-дисплей з блакитною підсвіткою; Показання дисплея: час, дистанція, калорії, пульс, швидкість, кут нахилу; Програми: 40 програмних рівнів (в т.ч. цільова, 4 пульсозалежні, фітнес-тест, 2 користувацькі, спалювання жиру); «Швидкий доступ» до швидкості: 4 клавіші; «Швидкий доступ» до кута нахилу: 4 клавіші; Сенсорний датчики пульсу і телеметрія; Сенсорне управління швидкістю і кутом нахилу на рукоятках; Бігове полотно: 150х50 см; Швидкість: 1-20 км / год;

Кут нахилу: 0-12% (15 рівнів); Потужність двигуна: 3.5 л.с.; Вентилятор: є Мультимедіа: вбудовані колонки, Габарити: 212х85х145 см Вага: 115 кг Максимальна вага користувача: 150 кг

 

Силові тренажери – тренажери для розвитку сили (Мал. 5.1). Тренування для розвитку сили збільшують м’язи і зміцнюють весь організм в цілому. Силові тренажери ефективні для коректування фігури, оскільки тільки на ньому можна дати ізольовану навантаження на ту частину тіла, яку необхідно підкоригувати.

  

Мал. 5.1. Приклади силових тренажерів

 

Характеристики за якими обирають тренажери:

-     вага користувача – це головний параметр;

-     тривалість роботи;  число користувачів;  частота використання.

 

 

2.  Скімерні та переливні басейни, схеми.

Для залучення відвідувачів ресторанів і мешканців готелів, розширення послуг будують різні за призначенням басейни: демонстраційні, спортивні, оздоровчі, лікувальні комбіновані.

Плавальний басейн може стати одночасно і цікавим проведенням дозвілля, і місцем групової активності, і лікувально-профілактичним заходом. Разом з тим басейн – невід’ємний елемент лазень і саун, спа-комплексів, велнес-центрів і приватних будинків. Сучасні технології – підсвічування, допоміжне обладнання, системи очищення, дизайн – дозволяють одержати від плавального басейну не тільки користь для здоров’я, але і масу позитивних емоцій і вражень.

2.1. Структурна схема басейну. Поняття «басейн» та його класифікація

Плавальний басейн – гідротехнічна споруда, призначена для занять водними видами спорту, такими як плавання, стрибки у воду, підводне плавання, водне поло, підводне регбі, синхронне плавання та іншими, купання тощо.

Структурна схема басейну: складається з двох частин: чаші та системи водозабезпечення.

Чаша забезпечує герметичність і протистоїть зовнішнім впливам.

Система забезпечення відповідає за механічне очищення, подачу і злив води, її частоту і санітарну безпеку, за комфорт і задоволення, відбуваються процеси фільтрації, обеззараження, нагрівання води.

Басейни класифікуються за такими ознаками:

-     за сезонністю;

-     за місцем розташування;

-     за призначенням;

-     розмірами;

-     за обладнанням;

-     за характером експлуатації;

-     за матеріалами виготовлення;

-     за способом забору та подачі води.

Класифікація басейнів за призначенням (громадські, приватні).

Приватні басейни призначені для купання однієї-двох родин.

Громадські  басейни призначені для одночасного купання великої кількості людей, підрозділяються на групи:

1.          Спортивні басейни призначені для навчально-тренувальної роботи, проведення змагань, навчання дітей плаванню і організованого оздоровчого плавання.

2.          Купальні басейни переслідують головним чином оздоровчі цілі.

3.          Навчальні басейни дитячих дошкільних споруд використовуються для залучення до води, навчання плаванню, масового купання, а також для заняття спортивних секцій та проведення змагань місцевого рівня.

4.          Універсальні (змішані, комбіновані) басейни являють собою або об’єднання в одному комплексі купальні і ванн для спортивного або навчального плавання, або включення ділянок для навчально-тренувального роботи та навчання.

5.          Лікувальні басейни – басейни при клініках, лікарнях, санаторіях і інших лікувально-профілактичних установах, призначені для лікувальної гімнастики, лікувального купання і плавання.

За віковими ознаками: для дорослих, дітей.

За сезонністю (для теплої пори року і для використання протягом усього року).

Штучні басейни поділяються на:

1.          Відкритий басейн – споруда, де основна ванна розташована на відкритому повітрі. За характером експлуатації відкриті поділяються на сезонні і цілорічні.

2.          Критий басейн – будинок, у якому ванна або кілька ванн розташовані в спеціальних залах. Цей тип басейну значно довговічніші басейнів на природних водоймах, а підтримання нормального їх технічного стану обходиться дешевше. Крім того, вони більш безпечні для плаваючих.

3.          Комплексний басейн – включає стаціонарні відкриті і криті ванни, причому відкрита ванна може поєднувати спортивні та купальні функції. Цей тип басейну відрізняється великою кількістю функціональних можливостей, гнучкістю експлуатації в різний час року.

4.          Басейн що трансформується – споруда, в якому в залежності від пори року шляхом трансформації огороджувальних конструкцій ванна може бути поперемінно відкритою і закритою.

5.          Мобільний басейн – являє собою споруда, яку можна переміщати з однієї території на іншу: збірно-розбірні комплекси, збірно-розбірні і перевізні ванни.

Басейни можуть бути як широкопрофільні, так і спеціалізовані, які мають вузьке, цілеспрямоване призначення: дитячі, стрибкові, купальні.

Бетонний переливний басейн сучасного типу може мати будь-яку конфігурацію. Їх обробляють їх плиткою різних розмірів, кольорів, мозаїчними панно, керамогранітними блоками, різними іншими матеріалами.

У країнах Європи саме такі конструкції найбільш популярні. Купіль повністю заповнюється водою, надлишок якої переливається зверху через краї.

2.2. Схема басейну з переливом:

-     система фільтрації;

-     блоки знезараження;

-     насосні агрегати;

-     подають трубопроводи;

-     клапанні механізми;

-     жолоби, резервуари, перехідники.

Як влаштований перелив басейну

Кромка води, налитої в чашу, звичайно розташований на одному рівні   з        бортами.     По     периметру розташовуються унікальні жолоба. Вся система оснащена переливним лотком по всій протяжності споруди.

Вода, витісняється людьми, які купаються в ньому, не падає за борт, а ллється по такому жолобу. З нього вона перетікає до балансової ємності. Там вона очищається і знову вирушає

до чаші через форсунки.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Перелив обладнано спеціальними місткостями для накопичення. Звідти вода насосами закачується на фільтраційні установки. Там вона очищається від крупного сміття, бруду, обробляється хімічними реагентами. Проводиться стерилізація рідини. Після повного очищення вона через форсунки, розміщені біля дна, знову повертається назад.

2.3. Особливості, переваги, недоліки

Високі технології зведення переливних басейнів сучасного зразка дозволяють значно скоротити час для їх споруди, значно збільшивши період їх обслуговування.

Переваги:

-       Поверхня води розташована на одному рівні з верхніми бортиками. Це створює елегантний вигляд всій споруді.

-       Вода, що виливається з чаші, не розтікається навколо бортів. Через решітки, прокладені по периметру, вона стікає по жолобах. Звідти вона зливається в спеціальну накопичувальну ємність.

-       З-за того, що вода прибуває до накопичувального резервуару самопливом, бак для неї і станція фільтрації розташовані в спеціальному технічному блоці нижче верхнього рівня води.

-       Форсунки подачі води розташовані на самому дні водойми. Потоки води, які піднімаються вгору, перешкоджають скупченню на дні сміття, бруду, муті. Струменя з форсунок переміщують осіли забруднення ближче до поверхні, звідки вони зливаються в жолоб.

-       Конструкція споруди передбачає будь-яку, саму химерну конфігурацію. Інтенсивна циркуляція води не допускає утворення сліпих забруднених ділянок.

-       Виконані подібним чином водойми позбавлені проблеми забруднення ватерлінії сольовими відкладеннями, дрібним сміттям, іржею, жировими частинками.

-       Висока ціна, витрачена на зведення переливного басейну, окупиться згодом на закупівлі хімічних засобів.

Недоліки: середня вартість будівництва переливного басейну дорожче на 30%, ніж аналогічного скімерного; технічне приміщення водоймища повинно бути розташоване нижче рівня води, для установки там всього обладнання і баластної ємності.

 

Мал. 5.2. Приклади переливних басейнів

 

2.4. Основні відмінності басейнів переливного типу від скімерних:

1.    Площа для забору води водоймою першого типу, призначена для очищення, декілька разів більше, ніж у скімерній. Там вода стікає через невеликі віконця, виконані на бортах чаші.

2.    Вода переливного басейну залишається чистою протягом тривалого періоду. Кількість хімічних реагентів, необхідних для очищення, набагато менше, ніж для скімерній водойм.

3.    Водойми скімерного типу мають недостатній виносом поверхневих забруднень до системи фільтрації та очищення порівняно з переливними.

4.    Скімерній системи мають високу ймовірність утворення застійних зон, чого не може бути у переливних систем.

5.    Рівень води скімерній басейнів розташовується нижче рівня борта. Це сприяє відкладенню на стінках брудної жирової ватерлінії. У переливних конструкцій, завдяки інтенсивній циркуляції рідини, такого ніколи не відбувається.

ФОРМИ БАСЕЙНІВ

Прямокутна із заокругленими краями	Овальна
Овал з хвилею	Кругла

 

 

Перелив для круглого басейну: діаметр круглої чаші, призначеної для плавання, згідно будівельним нормам, повинен становити не менше 4 метрів. Правильне розташування водойми дозволить дотримати всі конструктивні особливості, відчути всі зручності прийняття водних процедур, особливо спекотним задушливим влітку.

Розташоване поза будівлі водне споруда надає унікальну можливість перебувати весь час на свіжому повітрі, спілкуючись з навколишньою природою. Нескладний підігрів води, обладнання навісом дозволить продовжити купальний сезон до шести місяців щороку.

2.5. Установлення решіток на переливних басейнах

Перелив круглого басейну здійснюється через спеціальну сітку, призначену для перекриття переливного лотка водойми.

Такі решітки застосовуються в плавальних басейнах круглої, овальної, восьми-подібної форми з переливною системою фільтрації. Решітка для переливу виготовлена з поліпропілену, стійкого до впливу

ультрафіолетових променів.

Один погонний метр цієї решітки містить 45 секцій, з’єднаних між собою спеціальними замками. Решітка закриває жолоб від потрапляння великих предметів і людей. Одночасно вона являє собою декоративний компонент і деталь системи переливу.

ОСОБЛИВІСТЬ. Витісняється хвильовим рухом, вода через ґрати зливається через лоток, надходить до переливному колектору, потрапляє у ємність для фільтрації. Декоративна решітка виготовлена з унікальної гнучкістю. Дана властивість дозволяє використовувати виріб для водойм з будь-якими діаметрами чаші та лотках з будь-яким радіусом.

Скімерний басейн – це найбільш розповсюджений вид сучасного плавального басейна. Свою популярність завоював завдяки відносно простій побудові, зручній експлуатації та невисокій вартості будівництва у порівнянні з переливними басейнами. Назва басейна походить від ключового елемента циркуляції води – скімера. Скімер призначений для збору поверхневого шару води з плаваючими на ньому забрудненнями. 

У таких басейнах рівень води знаходиться на горизонтальній осі скімера, тобто від поверхні води до верхньої кромки є вільний простір, не заповнений водою. Як правило, він складає близько 10-20 см. У процесі циркуляції вода, проходячи через скімер, за допомогою насоса потрапляє до фільтраційної установки, де здійснюється її очищення. Після цього через форсунки вода подається знову до басейна. Такий тип фільтрації оптимально підходить для невеликих басейнів стаціонарного типу, тому широко використовується при створенні штучних водоймищ у готелях. Для рівномірної циркуляції всього об’єму води скімер з’єднують з донним зливом. При цьому на скімер приходиться більший об’єм води, ніж на донний злив, у пропорції приблизно

2:1.

 

Завдання для самостійної роботи:

1.          Скласти схему устаткування російської, фінської, японської, турецької бані відповідно до мікрокліматичних умов.

2.          Обладнання оздоровчих ванн та душів.

3.          Вибір ламп для засмаги, класифікація соляріїв, устаткування соляріїв.

4.          Апаратний масаж, устаткування.

5.          Ігрове та спортивне обладнання для дитячих майданчиків

6.          Тренажери,          основні       типи,         призначення,        кардіотренажери, універсальні, силові тренажери.

7.          Проаналізувати    конструктивні      елементи         тренажерів,          дати рекомендації по застосуванню.

Контрольні питання:

1.    Наведіть вимоги до тренажерів.

2.    За якими ознаками класифікують тренажери?

3.    У чому відмінність кардіотренажерів, універсальних, силових?

4.    Призначення та характеристики кардіотренажерів.

5.    За якими ознаками поділяють силові тренажерип?

6.    За якими характеристиками обирають тренажери?

7.    За якими ознаками класифікують басейни?

8.    Які складові скімерного басейну?

9.    Які позитивні характеристики притаманні скімерному басейну?

10. Як проводять очищення води в басейнах?

11. Які методи знезараження басейну?