3.7. Контроль вмісту в повітрі шкідливих газів та пари
Контроль проби повітря виконується в зоні дихання
людини з урахуванням місць утворення шкідливих речовин і шляхів, по яких вони
потрапляють в робочу зону. Кількість проб та метод контролю визначається
санітарними нормами та органами санітарного нагляду.
В приміщеннях, де присутні речовини 1-го класу
небезпеки та де може бути аварійний викид, повинен запроваджуватись
безперервний контроль.
Для інших випадків -
періодичний.
Методи контролю вмісту хімічних речовин в повітрі
поділяються на три групи:
1.
перевага
– точність визначення концентрації вимірюваної речовини.Індикаторні методи хімічного аналізу з
використанням газоаналізаторів УГ-1, УГ-2, ГХ-4 та подібних до них, що працюють
за принципом кольорової реакції між індикаторним порошком і досліджуваним газом
або парою, які просмоктуються разом із повітрям через індикаторну трубку,
заповнену реагентом. За інтенсивністю зміни кольору або за об'ємом
прореагованого порошку визначають концентрацію досліджуваної речовини. Недоліки
методів - низька точність визначення (10%), але цього буває досить, щоб
орієнтуватись у небезпеці загазованості повітря.
2.
Санітарно-хімічні
методи – колориметричний, фото колориметричний, хроматографічний,
нефелометричний та ін. Здебільшого вони є лабораторними, потребують спеціальних
знань і підготовки, дорогі. їх
3.
Безперервно-автоматичні
методи – автоматично контролюють і сигналізують про наявність в повітрі
відповідних концентрацій шкідливої речовини. Для цього призначені
газоаналізатори і газосигналізатори.
Взагалі існує дуже багато різних методик визначення
шкідливих речовин в повітряному середовищі (більше 200) і класифікувати їх
важко, бо вони можуть одночасно відповідати різним вимогам класифікації.
Застосовуються і непрямі методи визначення деяких речовин, наприклад, за
вмістом кисню в середовищі, що досліджується, тощо.
3.8. Методи визначення запиленості повітря
Запиленість повітря можна визначити гравіметричним,
розрахунковим, фотометричним та іншими методами.
Видалення пилу з повітря може бути здійснено різними
способами: аспіраційним, що
ґрунтується на просмоктуванні повітря через фільтр; седиментаційним, який базується на процесі природного осідання пилу
на скляні пластинки або банки з подальшим підрахунком маси пилу, що осів
на 1 м2 поверхні; за
допомогою електроосадження, принцип
якого полягає в тому, що створюється електричне поле великої напруги, в ньому
пилові частки електризуються і притягуються до електродів.
Для відокремлення пилу від повітря застосовуються
різні фільтри, які затримують пилові частки розміром до 0,1 мкм і вище (залежно
від розміру пор фільтру). Матеріал фільтрів може бути різним залежно від його
призначення: целюлоза, синтетичні матеріали, азбест (для визначення горючих
часток пилу) та комбіновані.
В Україні найчастіше застосовуються фільтри АФА
(аналітичний фільтр аерозольний) круглої форми з площинами фільтрації 3; 10; 20
см2, які мають опорне кільце, фільтруючий елемент і захисне паперове
кільце з виступом. Фільтруючий елемент складається з рівномірного шару
ультратонких волокон із полімеру на марлевій основі або без неї (фільтр
Петрянова). Фільтри дозволяють
працювати з ними без попереднього підсушування через гідрофобні властивості
полімеру.
Комментариев нет:
Отправить комментарий