ГР 34 ГМ - Ф ОПС ТЕМА 3.2. Нормування параметрів мікроклімату

 3.2. Нормування параметрів мікроклімату

Значення параметрів мікроклімату суттєво впливають на самопочуття та працездатність людини і, як наслідок цього, на рівень травматизму. Тривала дія високої температури повітря при одночасно підвищеної його вологості приводить до збільшення температури тіла людини до 38-40^оС (гіпертермія), в наслідок чого здійснюється різноманітні фізіологічні порушення в організмі: зміни у обміні речовин, у серцево-судинної системи, зміни функцій внутрішніх органів (печінки, шлунка, жовчного міхура, нирок), змінні у системі дихання, порушення центральної та периферичної нервових систем.

При підвищенні температури значного збільшується потовиділення, в наслідок чого здійснюється різке порушення водного обміну. З потом із організму виділяється значна кількість солей, головним образом хлористого натрію, калію, кальцію.

В умовах високої температури збільшується частота пульсу (до 100–

180 поштовхів за хвилину), збільшується артеріальний тиск. Перегрів тіла людини супроводжується головними болями, запамороченням, нудотою, загальною слабістю, часом можуть виникати судоми та втрата свідомості. Негативна дія високої температури збільшується при підвищеної вологості, тому що при цьому знижується процес випарювання поту, тобто погіршується тепловіддача від тіла людини. Зміни в організму при підвищеної температурі безумовно відображаються на працездатність людини. Так, збільшення температури повітря виробничого середовища з 20^оС до 35⁰С приводить до зниження працездатності людини на 50–60%.

Суттєві фізіологічні зміни в організмі здійснюються також при холодовому впливу, яке приводить до переохолоджуванню організму

(гіпотермія).

Найбільш виражені реакції на низку температуру є звуження судин м’язів та шкіри. При цьому зніжується пульс, збільшується об’єм дихання і споживання кисню. Тривала дія знижених температур приводить до появи таких захворювань як радикуліт, невралгія, суглобного та м’язового ревматизму, інфекційних запалювань дихального тракту, алергії і та ін. Охолоджування температури тіла викликає порушення рефлекторних реакції, зниження тактильних і других реакцій, утруднюються рухи. Це також може бути причиною збільшення виробничого травматизму.

Недостатня вологість повітря (нижче 20%) приводять до підсихання слизових оболонок дихального тракту та очей, в наслідок чого зменшується їх захисна здатність протистояти мікробам.

Дія метеорологічних чинників може бути двох видів: антагоністичним і синергичним.

При антагоністичній дії вплив одного або декількох чинників послаблюється або знищується повністю під впливом іншого чинника (підвищена температура послаблюється із збільшенням швидкості руху повітря).

При синергичній дії несприятливий вплив одного метеорологічного чинника посилюється іншим, що діє одночасно з першим (підвищена швидкість руху повітря при низьких температурах погіршує самопочуття, так як посилюється конвекційний теплообмін і процес тепловіддачі при випарюванні поту.

З вищевикладеного виходить, що завдання по забезпеченню найкращих умов праці, коли не відбувається перенапруження механізму терморегуляції, повинне вирішуватися з врахуванням трьох основних параметрів температури, відносної вологості і швидкості руху повітря.

Оптимальне поєднання метеорологічних параметрів виробничого середовища називають комфортністю.

Санітарно-гігієнічне нормування умов мікроклімату здійснюється за ДСН 3.3.6.042-99, які встановлюють оптимальні і допустимі параметри мікроклімату залежно від загальних енерговитрат організму при виконанні робіт і періоду року.

За загальними енергозатратами організму на виконання робіт відповідно нормативу виділяють три категорії робіт:

а) категорія І  легкі фізичні роботи - поділяються:

- на Іа з витратами енергії до 140 Вт (до 120 Ккал/год), виконуються сидячи і не потребують фізичного напруження;

- на Іб з витратами енергії 141-175 Вт (121-150 Ккал/год), виконуються

сидячи, стоячи або пов’язані з ходінням, та супроводжуються деяким фізичним напруженням.

б) категорія II - фізичні роботи середньої важкості - поділяються:

- на ІІа з витратами енергії 176-232 Вт (151-200 Ккал/год) пов’язані з ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів в положенні стоячи або сидячи, і потребують певного фізичного напруження;

- на ІІб з витратами енергії 232-290 Вт (201-250 Ккал/год), виконуються стоячи, пов’язані з ходінням, переміщенням невеликих (до 10 кг) вантажів, та супроводжуються помірним фізичним напруженням.

в) категорія III - важкі фізичні роботи з витратами енергії 291-349

Вт (251-300 Ккал/год), пов’язані з постійним переміщенням, перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів, які потребують великих фізичних зусиль.

При санітарно-гігієнічному нормуванні умов виділяють два періоду року: теплий (середньодобова температура зовнішнього середовища вище +10 ⁰С) і холодний (середньодобова температура зовнішнього середовища не перевищує 10^оС).

Параметри мікроклімату нормуються для робочої зони – простору, обмеженого по висоті 2 м від рівня підлоги або майданчика, на якому знаходяться місця постійного або тимчасового перебування працівників. Постійне робоче місце – місце, на якому той, що працює знаходиться більшу частину робочого часу (більше 50% або 2 ч і більше безперервно). Якщо при цьому робота здійснюється в різних пунктах робочої зони, постійним робочим місцем вважається вся робоча зона. Непостійне робоче місце –  місце, на якому той, що працює знаходиться меншу частину робочого часу, тобто менше 50% або менше 2 ч безперервно.

У основу принципів нормування параметрів мікроклімату покладена диференційована оцінка оптимальних і допустимих метеорологічних умов в робочій зоні залежно від категорії робіт по ступеню важкості і періоду року.

Оптимальні мікрокліматичні умови – це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.

Оптимальні умови мікроклімату встановлюються для постійних робочих місць. Показники температури повітря в робочій зоні по висоті та горизонталі на протязі робочої зміни не повинні виходити за межі нормованих величин оптимальної температури для даної категорії робіт.

Допустимі мікрокліматичні умови – це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, які швидко минають і нормалізуються    та       супроводжуються напруженням       механізмів

терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров’я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепло відчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

                            Величини       показників       допустимих             мікрокліматичних     умов

встановлюються для постійних і непостійних робочих місць.

Таблиця 8  Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

	Категорія робіт	Температура, ° C				Відносна вологість  (%) на робочих  місцях —  постійних і  непостійних	Швидкість  руху (м/с) на  робочих  місцях —  постійних і  непостійних
		Верхня межа		Нижня межа
		На постійних робочих місцях	На непостійних робочих місцях	На  постійних робочих  місцях	На непостійних робочих місцях
	Легка Iа	25	26	21	18	75	не більше 0,1
	Легка Iб	24	25	20	17	75	не більше 0,2
	Середньої важкості IIа	23	24	17	15	75	не більше 0,3
	Середньої важкості IIб	21	23	15	13	75	не більше 0,4
	Важка III	19	20	13	12	75	не більше 0,5
	Легка Iа	28	30	22	20	55 –  при 28° C	0,2 - 0,1
	Легка Iб	28	30	21	19	60 –  при 27° C	0,3 - 0,1
	Середньої важкості IIа	27	29	18	17	65 –  при 26° C	0,4 - 0,2
	Середньої важкості IIб	27	29	15	15	70 – при 25° C	0,5 - 0,2
	Важка III	26	28	15	13	75 –  при 24° C і нижче	0,6 - 0,5